Айзек Азимов - Фундація

— Але ви повернулися, а таке трапляється не завжди. Торік на території республіки зникло три торгових судна, які згідно з Конвенцією мають бути недоторканними. І ці кораблі були озброєні усіма звичайними ядерними зарядами та силовим захисним полем.

— Якими були останні повідомлення з кораблів?

— Планові звіти. Більше нічого.

— А що сказали на Кореллі?

Очі Сатта іронічно зблиснули.

— Ми не можемо про це запитати. Головний здобуток Фундації по всій Периферії — це її репутація як могутньої держави. Думаєте, ми можемо втратити три кораблі й потім запитувати, куди вони поділися?

— Ну, тоді, гадаю, ви скажете, що хочете від мене.

Джоран Сатт не марнував свій час на таку розкіш, як роздратування. Як секретарю мера, йому доводилося стримувати депутатів від опозиції, шукачів праці, реформаторів і психів, які заявляли, що їм вдалося повністю побачити майбутнє, сплановане Гарі Селдоном. Тому після такої школи вивести його з рівноваги було важко.

Він обережно сказав:

— Хвилинку. Розумієте, ці три кораблі пропали в тому самому секторі в той самий рік, і це не може бути аварією. Ядерну силу можна знищити лише за допомогою ядерної сили. Автоматично виникає питання: якщо на Кореллі є ядерна зброя, то звідки вона там?

— І звідки ж?

— Є два варіанти. Або корелліанці сконструювали її самотужки…

— Це фантастика!

— Ще й яка! А інший — це те, що ми постраждали від зради.

— Думаєте? — У голосі Меллоу з’явився холод.

Секретар спокійно віповів:

— У цьому немає нічого дивного. З того часу, як Чотири королівства ухвалили Конвенцію Фундації, нам доводиться мати справу з різними групами незгодних. У кожному з колишніх королівств є свої претенденти на владу й колишня знать, які не надто вдають, що люблять Фундацію. Можливо, деякі з них починають діяти.

Меллоу густо почервонів.

— Розумію. Ви ще щось хочете мені сказати? Я — смирнієць.

— Знаю. Ви смирнієць — народилися на Смирно, одному з Чотирьох королівств. З Фундацією вас пов’язує лише освіта. За місцем народження ви іноземець. Без сумніву, ваш дід був бароном під час війн з Анакреоном та Лоріс, а ваші сімейні маєтки були конфісковані, коли Сеф Сермак перерозподілив землю.

— Ні, о чорний космосе, ні! Мій дід був простим сином зорельотника і помер, розвантажуючи вугілля за мізерні гроші, ще до того як Фундація взяла владу. Але я народився на Смирно й не соромлюся ані Смирно, ані смирнійців, клянуся Галактикою. Ваші дрібні хитрі натяки не змусять мене панікувати й підлизуватися до Фундації. А тепер можете віддавати наказ або висувати звинувачення. Мені байдуже.

— Мій любий Головний Торгівцю, мене й на електрон не хвилює, був ваш дід королем Смирно чи найбільшим жебраком на планеті. Я виклав усю цю нісенітницю про ваше народження та родовід, щоб показати, що вони мене не цікавлять. Очевидно, ви пропустили головне. Повернімося до цього. Ви смирнієць. Ви знаєте іноземців. Крім того, ви торгівець, і один із найкращих. Ви були на Кореллі та знаєте корелліанців. Ось куди вам потрібно відправитися.

Меллоу глибоко вдихнув.

— Як шпигун?

— Зовсім ні. Як торгівець, але тримайте очі розплющеними. Якщо зможете з’ясувати, звідки в них зброя… Я можу нагадати вам, оскільки ви смирнієць, що два з цих зниклих кораблів були зі Смирно.

— Коли мені починати?

— Коли буде готовий ваш корабель?

— За шість днів.

— От тоді й почнете. Усі деталі отримаєте в Адміралтействі.

— Добре! — Торгівець підвівся, сильно потиснув йому руку й вийшов.

Сатт почекав, обережно розводячи й розминаючи пальці після цього рукостискання. Потім знизав плечима й зайшов до кабінету мера.

Мер вимкнув екран і відкинувся на спинку крісла.

— Що, Сатте, ти про це думаєш?

— З нього вийшов би хороший актор, — сказав Сатт і задумливо подивився вперед.

Це було ввечері того ж дня, у холостяцькій квартирі Джорана Сатта на двадцять першому поверсі Гардін-білдінг, Пабліс Манліо повільно потягував вино.

Це був Пабліс Манліо, чия сухорлява, стареча фігура уособлювала дві великих функції Фундації. Він був міністром закордонних справ у кабінеті мера, а для всіх зовнішніх сонць, за винятком самої Фундації, — крім того, ще й Примасом Церкви, Постачальником Святої Їжі, Магістром Храмів і мав ще безліч оманливих, але звучних назв.

Він говорив:

— Але він погодився, щоб ви послали цього торгівця. Це вже добре.

— Та цього мало, — зауважив Сатт. — Уся ця справа — найпримітивніша хитрість, оскільки в нас немає можливості передбачити, чим вона завершиться. Це однаково, що розмотувати мотузку, сподіваючись, що десь наприкінці буде петля.