Айзек Азимов - Фундація

— Добре. Це питання. Не дивіться так на мене, я не знаю. В анакреонській пресі взагалі ніколи не згадують про Фундацію. Зараз у ній повно матеріалів про прийдешні свята й більше нічого. Як ви розумієте, наступного тижня Лепольд досягне повноліття.

— Тоді рахунок іде на місяці. — Вальто вперше за цей вечір усміхнувся. — Це дає нам час…

— Це дає нам час? Дурниці! — не втерпів Борт. — Кажу вам, король для них Бог. Невже ви думаєте, що йому доведеться вести в народі пропагандистську кампанію, щоб підняти бойовий дух? Невже ви думаєте, що йому доведеться звинуватити нас в агресії, розраховуючи на дешеву емоційність? Коли настане час для удару, Лепольд віддасть наказ і люди підуть у бій. Отак. У цьому й полягає диявольський задум цієї системи. У Богові не сумніваються. Він може віддати наказ хоч завтра, наскільки мені відомо; і будьте певні, цей наказ обов’язково виконають.

Усі заговорили відразу, і Сермак грюкнув кулаком об стіл, щоб замовкли. У цю мить відчинилися вхідні двері й унизу затупотів Леві Нораст. Він вибіг по сходах, струшуючи сніг з пальта.

— Гляньте на це! — крикнув він, кинувши на стіл холодну, засніжену газету. — Візікастери теж цим переповнені.

Газету розгорнули, і п’ять голів схилилися над нею.

Сермак тихо сказав:

— О великий космосе! Він збирається на Анакреон! Збирається на Анакреон!

— Це зрада, — заверещав Таркі, раптом розхвилювавшись. — Чорт мене забирай, якщо Вальто не правий. Він продав нас і тепер летить за своїми грошима.

Сермак підвівся.

— Тепер у нас немає вибору. Завтра я проситиму Раду, щоб Гардіну висловили недовіру. А якщо це не вдасться…

Сніг перестав падати, але вже встиг добряче замести землю, тож лискучому автомобілю було важко просуватися порожніми вулицями. Тьмяне сіре світло світанку було холодним не лише в поетичному, а й у буквальному сенсі — навіть у бурхливій політичній ситуації Фундації ніхто, ані прибічник прямої дії, ані прибічник Гардіна, не був настільки завзятим, щоб так рано починати вуличні акції.

Йохану Лі це не подобалося, і його бурчання ставало все голоснішим.

— Гардіне, так недобре. Вони скажуть, що ти втік.

— Хай кажуть, якщо хочуть. Я маю дістатися Анакреона й хочу це зробити без проблем. Зараз, Лі, цього достатньо.

Гардін відкинувся на м’яке сидіння й злегка здригнувся. Це було не через холод — машина добре прогріта всередині, — але в цьому засніженому світі було щось байдуже, що дратувало його навіть через скло.

Він задумливо сказав:

— Колись, як дійдуть у нас до цього руки, ми повинні покращити погодні умови на Термінусі. Це можливо зробити.

— Я, — відповів Лі, — хочу спершу побачити зробленим інше. Наприклад, як щодо того, щоб покращити погодні умови для Сермака? Хороша суха камера, де цілий рік буде 25 градусів за Цельсієм, дуже згодилася б.

— І тоді мені справді потрібні були б охоронці, — сказав Гардін, — а не лише ці двоє. — Він кивнув на двох здоровил, які сиділи попереду біля водія, оглядаючи порожні вулиці жорстким поглядом і тримаючи руки на атомних бластерах. — Ти, вочевидь, хочеш розпалити громадянську війну.

— Я? У цьому багатті є й інші дрова, і, скажу тобі, розпалювати їх особливо не треба. — Він почав рахувати, загинаючи свої грубуваті пальці. — Перша: учора Сермак підняв галас у міській раді, вимагаючи імпічменту.

— Він мав повне право це зробити, — холодно відповів Гардін. — До того ж, його пропозицію було відкинуто 206 голосами проти 184.

— Звичайно. Перевагою у двадцять два голоси, хоча ми розраховували щонайменше на шістдесят. Не заперечуй; я знаю, що ти розраховував.

— Так, до поразки було недалеко, — зізнався Гардін.

— Добре. І друга: після голосування п’ятдесят дев’ять членів Партії прибічників прямої дії піднялися на задні лапки й випарувалися із зали засідань.

Гардін мовчав, і Лі продовжив:

— І третя: перед тим як піти, Сермак кричав, що ти зрадник і збираєшся на Анакреон за своїми грошима, що більшість, яка відмовилася голосувати за імпічмент, є співучасниками зради і що їхня партія недаремно називається Партією прибічників прямої дії. Що це означає?

— Гадаю, що проблеми.

— А тепер ти тікаєш на світанку, наче злодій. Ти повинен сміливо подивитися їм в очі, Гардіне, і якщо доведеться, оголосити воєнний стан, заради космосу!

— Насильство — це останній притулок…

— …некомпетентності. Дурня!

— Добре, побачимо. А тепер послухай мене уважно, Лі. Тридцять років тому відчинилося Часове Сховище і на п’ятдесяту річницю від заснування Фундації з’явилося звернення, записане Гарі Селдоном, щоб дати нам перше розуміння того, що відбувається насправді.