Айзек Азимов - Фундація

— Пам’ятаю. У газетах подавали дещо перекручену версію цієї історії. Я не розумію, до чого ти хилиш.

— Тоді слухай, — сухо сказав Борт. — Духовенство формує ієрархію, на вершині якої знаходиться король, якого розглядають як у певному сенсі другорядного Бога. Він абсолютний монарх з Божої ласки, і люди повністю вірять у це, у тому числі й священики. Ти не можеш повалити такого короля. Тепер розумієш?

— Зачекай, — сказав Вальто у цей момент, — що ти мав на увазі, коли сказав, що все це зробив Гардін? Як він бере в цьому участь?

Борт з гіркотою глянув на нього.

— Фундація старанно заохочує цей обман. Ми доклали усіх наукових зусиль до цієї містифікації. Немає жодного свята, де не головував би король, оточений радіоактивною аурою, що сяє по всьому тілу й піднімається в нього над головою, немов віночок. Кожен, хто торкається його, отримує сильні опіки. Він може пересуватися в повітрі з місця на місце, ніби натхненний божественним духом. Коли він рухається, храм наповнюється перламутровим світлом. Цим доволі простим трюкам немає кінця; але навіть священики вірять у них, хоча й працюють з ними особисто.

— Погано! — сказав Сермак, прикусивши губу.

— Я заливаюся сльозами, мов фонтан у Ратушному парку, — щиро сказав Борт, — коли думаю про те, який шанс ми проґавили. Візьміть ситуацію, що була тридцять років тому, коли Гардін урятував Фундацію від Анакреона… У ті часи анакреонці не мали жодного уявлення про те, що Імперія занепадає. Вони були більшою чи меншою мірою заклопотані своїми справами, такими, як Зеонське повстання, але навіть після того, як увірвалися всі зв’язки і дідусь Лепольда, який був піратом, оголосив себе королем, вони так і не зрозуміли, що Імперії — капут.

— Якби Імператор мав мужність спробувати, то він міг би повернути собі контроль над ними за допомогою двох крейсерів і внутрішнього бунту, який би точно став реальністю. І ми, ми теж могли зробити те саме. Але ж ні, Гардін створив поклоніння монарху. Особисто я цього не розумію. Чому? Чому? Чому?

— А що робить Верісоф? — раптом запитав Джейм Орсі. — Колись він був одним із передових прибічників прямої дії. Що він там робить? Він що, теж осліп?

— Не знаю, — різко відповів Борт. — Він для них первосвященик. Наскільки я знаю, він не робить нічого, крім того, що дає поради духовенству з технічних питань. Номінальний очільник, чорт забирай, номінальний очільник!

Навколо запала тиша, і всі повернулися до Сермака. Молодий партійний лідер нервово погриз ніготь, а потім голосно сказав:

— Нікчема. Це все підозріло!

Він озирнувся навколо й енергійно додав:

— Невже Гардін такий дурень?

— Схоже на те, — знизав плечима Борт.

— У жодному разі! Тут щось не так. Щоб так ретельно й безнадійно перерізати наші горлянки, потрібна колосальна дурість. Гардін міг би зробити набагато більше, навіть якби й був дурнем, що я відкидаю. З одного боку, створити релігію, яка знищить усі можливості внутрішніх проблем. З іншого, озброювати Анакреон усіма можливими видами зброї. Я цього не розумію.

— Визнаю, справа трохи незрозуміла, — сказав Борт, — але факти є. Що ще ми можемо думати?

Вальто уривчасто мовив:

— Відкрита зрада. Вони йому платять.

Але Сермак нетерпляче похитав головою.

— Ні, цього я теж не бачу. Уся ця справа схожа на якесь божевілля й безглуздя… Скажи мені, Борте, ти щось чув про крейсер, який Фундація планує відремонтувати й передати анакреонському флоту?

— Крейсер?

— Старий імперський крейсер…

— Ні, не чув. Але це нічого не означає. Флотські приміщення — це релігійні святилища, які повністю закриті від сторонніх. Ніхто нічого не чує про флот.

— Ну, чутки все-таки просочилися. Дехто з партії підняв це питання в Раді. І, знаєте, Гардін нічого не заперечив. Його представники засудили тих, хто плеще язиками, і все. Це може мати значення.

— Усе складається докупи, — підсумував Борт. — Якщо це правда, це абсолютне божевілля. Гірше й бути не може.

— Я вважаю, — сказав Орсі, — що в Гардіна немає ніякої таємної зброї, на яку він може очікувати. Це може…

— Авжеж, — злобно вигукнув Сермак, — величезний чортик з табакерки, який вискочить у певний психологічний момент і доведе старого Вініса до серцевого нападу. Фундації легше підірвати себе й урятуватися від цих мук невизначеності, якщо доведеться залежати від якоїсь таємної зброї.

— Отже, — сказав Орсі, поспішно змінюючи тему, — питання зводиться до одного. Скільки в нас, Борте, лишилося часу?