Айзек Азимов - Фундація

Гардін насупився.

— Наполягати зараз? Перш ніж настане криза? Це саме те, чого я не повинен робити. Самі розумієте, є Гарі Селдон і його план.

Верісоф завагався, а потім пробурмотів:

— Ви абсолютно впевнені, що план існує?

— Тут навряд чи можуть бути якісь сумніви, — пролунала жорстка відповідь. — Я був присутній на відкритті Часового Сховища й демонстрації запису Селдона.

— Я не це мав на увазі, Гардіне. Я просто не розумію, як можна накреслити історію на тисячу років уперед. Може, Селдон переоцінив свої можливості. — Він зіщулився під іронічною посмішкою Гардіна й додав: — Ну, я не психолог.

— Точно. Ніхто з нас не психолог. Але я отримав деякі елементарні знання в молодості — достатньо, щоб розуміти можливості психології, навіть якщо я й не можу ними скористатися. Немає сумнівів, що Селдон зробив саме те, про що заявляв. Фундація, за його словами, була створена як науковий притулок — як засіб, за допомогою якого наука й культура вмираючої Імперії повинні були зберегтися з початком століть варварства, щоб урешті перетворитися на другу Імперію.

Верісоф кивнув, трохи сумніваючись.

— Усім відомо, що події повинні розвиватися саме так. Але чи можемо ми дозволити собі ризикувати? Чи можемо ми ризикувати теперішнім заради туманного майбутнього?

— Ми мусимо, бо майбутнє не є туманним. Воно було розраховане й розплановане Селдоном. У цьому плані відзначено кожну наступну кризу в нашій історії, та результат кожної з них певною мірою залежить від того, наскільки успішно вдалося впоратися з попередніми. Це лише друга криза, і тільки космосу відомо, який ефект може зрештою спричинити навіть незначне відхилення.

— Але це доволі беззмістовні міркування.

— Годі! У Часовому Сховищі Гарі Селдон сказав, що в кожній кризі наша свобода дій буде обмеженою, залишаючи нам лише один можливий напрямок руху.

— Щоб тримати нас на прямому й вузькому шляху?

— Так, щоб утримувати нас від відхилень. Але, з іншого боку, до тих пір, поки є можливим більш ніж один напрямок руху, криза не настане. Ми повинні відпустити події та дозволити їм дрейфувати стільки, скільки можливо, і, їй-космосу, саме це я й збираюся робити.

Верісоф не відповів. Він стримано й мовчки жував нижню губу. Минув лише рік відтоді, як Гардін уперше обговорював з ним цю проблему — справжню проблему, проблему протидії ворожим приготуванням Анакреона. І то лише тому, що він, Верісоф, опирався подальшому умиротворенню.

Гардін, здавалося, прочитав думки свого посла.

— Я волів би ніколи вам про це не розповідати.

— Але чому? — здивовано вигукнув Верісоф.

— Бо зараз є шестеро людей — ви, я, троє інших послів і Йохан Лі, — які мають правильне уявлення про те, що нас очікує попереду. І, боюся, хай мене трясця вхопить, що в цьому й була ідея Селдона — щоб ніхто нічого не знав.

— Чому?

— Тому що навіть передова психологія Селдона була обмеженою. Він не міг впоратися з занадто великою кількістю незалежних змінних. Він не міг працювати з окремими людьми протягом тривалого часу; це було однаково, що застосовувати кінетичну теорію газів до окремих молекул. Він працював з юрбами, населенням цілих планет, і лише сліпими юрбами, які не здатні були передбачити результати власних дій.

— Це непросто.

— Що поробиш. Я не настільки добрий психолог, щоб пояснити це з наукової точки зору. Але це ви знаєте. На Термінусі немає кваліфікованого психолога і ніяких математичних текстів, що ґрунтуються на цій науці. Цілком очевидно, що він не хотів, щоб на Термінусі були люди, здатні прогнозувати майбутнє. Селдон хотів, щоб ми продовжували рухатися наосліп — а отже, у правильному напрямку, — відповідно до психології натовпу. Як я вже колись казав вам, я ніколи не знав, куди ми прямували, коли я вперше витіснив анакреонців. Моя ідея полягала в тому, щоб підтримувати баланс сил, не більше того. І тільки потім я зрозумів, що бачу якусь схему в подіях; але я вважав за краще не діяти, виходячи з цього знання. Утручання через передбачення могло б зруйнувати план.

Верісоф задумливо кивнув.

— У храмах на Анакреоні я чув майже такі ж складні дискусії. Як ви сподіваєтеся визначити зручний момент для дії?

— Він уже визначився. Ви самі визнали: щойно ми відремонтуємо крейсер, Вініса вже ніщо не стримає від нападу на нас. І тут уже не буде жодної альтернативи.

— Так.

— Добре. Це пояснює зовнішній аспект. Водночас ви визнаєте, що після наступних виборів побачите нову й ворожу Раду, яка змусить діяти проти Анакреона. Тут теж немає альтернатив.