Айзек Азимов - Фундація

— Мені особливо тривожно бачити вас, депутате, з того часу, як минулого місяця ви виголосили відмінну промову. Ваша атака на зовнішню політику цього уряду була найбільш талановитою.

В очах Сермака зажеврів вогник.

— Ваш інтерес — честь для мене. Атака могла бути талановитою або ні, але вона була, безумовно, виправданою.

— Можливо! Це ваша думка, звичайно. Проте ви ще досить молоді.

Сермак сухо відповів:

— Це вада, яку мають усі люди в певний період їхнього життя. Ви стали мером міста, бувши на два роки молодшим за мене.

Гардін усміхнувся. Нахабства цьому хлопчикові не бракує. Він відповів:

— Гадаю, ви прийшли до мене з приводу тієї ж зовнішньої політики, що так дратувала вас у залі засідань міської ради. Ви говоритимете від імені трьох ваших колег чи я маю вислухати кожного окремо?

Молоді люди перезирнулися між собою, кліпаючи очима.

Сермак похмуро сказав:

— Я говоритиму від імені народу Термінуса — народу, який насправді не представлений у цьому бюрократичному органі, що називається міською радою.

— Розумію. Продовжуйте!

— Я до цього й веду, містере мер. Ми незадоволені…

— Під словом «ми» ви маєте на увазі «народ», чи не так?

Сермак недоброзичливо глянув на нього, відчуваючи пастку, і холодно відповів:

— Я вважаю, що мої погляди відображають думки більшості виборців Термінуса. Це вас влаштовує?

— Ну, таке твердження краще звучить із доказами, але, у будь-якому випадку, продовжуйте. Отже, ви незадоволені.

— Так, незадоволені політикою, яка протягом тридцяти років робить Термінус беззахисним перед неминучим нападом ззовні.

— Розумію. І що з цього випливає? Продовжуйте, продовжуйте.

— Це добре, що ви це передчуваєте. І тому ми формуємо нову політичну партію, яка виступатиме за нагальні потреби Термінуса, а не за містичну «доктрину накреслення» майбутньої Імперії. Ми збираємося викинути вас і вашу підлабузницьку кліку умиротворителів з мерії — і дуже скоро.

— Якщо? Ви ж знаєте, завжди є «якщо».

— У цьому випадку не так багато варіантів — якщо тільки ви самі не підете зараз у відставку. Я не прошу вас змінити свою політику — я не довіряв би вам аж настільки. Ваші обіцянки нічого не варті. Усе, що ми згодні прийняти, — це повну відставку.

— Розумію. — Гардін схрестив ноги й відкинувся на спинку крісла, поставивши його на дві ніжки. — Це ваш ультиматум. Дуже мило з вашого боку попередити мене. Але, розумієте, я, скоріше за все, проігнорую це попередження.

— Не думайте, що це попередження, містере мер. Це оголошення наших засад та дій. Нова партія вже сформована, і завтра вона почне свою офіційну діяльність. Для компромісу немає ні місця, ні бажання, і, чесно кажучи, лише визнання ваших заслуг перед містом спонукало нас запропонувати легкий шлях. Я не думаю, що ви його приймете, але моя совість чиста. Наступні вибори стануть більш ефективним і надзвичайно сильним нагадуванням про необхідність вашої відставки.

Він підвівся й жестом наказав підвестися іншим.

Гардін підніс руку.

— Затримайтеся! Сядьте!

Сеф Сермак присів трохи швидше, ніж мав би, і Гардін подумки всміхнувся, тримаючи непорушний вираз на обличчі. Незважаючи на його слова, він чекав на якусь пропозицію.

Гардін запитав:

— Як саме ви хочете змінити нашу зовнішню політику? Ви хочете, щоб ми напали на Чотири королівства, на всі чотири одночасно?

— Я не пропоную такого, містере мер. Ми просто пропонуємо негайно припинити все це умиротворення. Протягом усього вашого правління ви проводите політику надання наукової допомоги королівствам. Ви дали їм ядерну енергетику. Ви допомогли їм відновити електростанції. Ви засновуєте медичні клініки, хімічні лабораторії та заводи.

— І? Які ваші заперечення?

— Ви робите це для того, щоб утримати їх від нападу на нас. За допомогою цих хабарів ви придурюєтеся, ведучи колосальний шантаж, через який ви дозволили висмоктати з Термінуса всі соки, — через що ми тепер залежимо від милості цих варварів.

— Яким чином?

— Бо ви дали їм енергію, зброю, обслуговуєте їхні кораблі, вони набагато сильніші, ніж три десятиліття тому. Їхні вимоги зростають, а маючи зброю, вони зрештою швидко задовольнять їх, анексувавши Термінус насильницьким шляхом. Хіба не цим зазвичай закінчується шантаж?

— І який вихід ви пропонуєте?

— Негайно припинити ці хабарі, поки це ще можна зробити. Витратити зусилля на зміцнення самого Термінуса й атакувати першими!