Микола Дашкієв - Кришталеві небеса

Від безлічі отаких дрібниць Бог не раз у відчаї опускав руки. Не раз закрадалася йому в голову заманлива думка: а чи не полишити оту витівку, поки ще не пізно? Обходився ж він раніше без усяких там земель, і все було ладом, спокійно, тихо. І головне — якщо нічого не буде, нікого не буде, ніхто ніколи нічим не дорікне йому. А так — о господи! — скільки прокльонів посиплеться на його сиву голову за всі неминучі за таких масштабів недоробки й промахи!

Так розмірковував він і вагався надто довго. (А втім, оте “довго” має тут вельми умовний характер. Не було ні Землі, ні Сонця, ні теорії відносності, а отже — ні дня, ні ночі, ні місяців. Час був незмірний).

Отож Бог надумав зладити собі помічників — бо бачив, що без них він не годен довести свої ідеї, начерки, проекти, ескізи до стадії впровадження.

Одначе услід за цим Бог знову поринув у роздуми: адже матерії ще не існувало, помічники передусім і повинні були видумувати оту матерію. То з чого ж їх самих зліпити? Бог довго чухав потилицю, аж поки знайшов вихід: “Ну що ж, хай вони будуть нематеріальні, хай не їдять, не п’ють, а тільки працюють у поті чола — фігурального, звичайно, — задля мене й на благо моє. Хай буде так!”.

Бог махнув десницею. З’явились янголи. Власне, саме це й треба вважати за перший акт творення.

Щойно спечені янголочки рівненькими шнурочками вишикувались перед начальством, очікуючи вказівних настанов. Це були не боги, вони не вміли креслити й диференціювати усно. Тому Богові довелося злагодити для них нематеріальні ватман, рейсфедери, туш, рейсшини, логарифмічні лінійки і багато іншого… Бог надто пишався собою, коли винайшов такий мудрий пристрій, як кульман…

Бог поділив своїх роботяг на групи, посадив за діло й більше вже не знав ні хвилини спокою. Це були на диво безпорадні істоти. Вони нічого не мали: ні клею, ні кнопок, ні кошиків на папір. З кожним питанням біжать прямо до нього. Усе сотвори та сотвори, Господи. Коли один янгол став вимагати від Бога, щоб той сотворив тютюн, бо з цигаркою легше думати, Бог втратив самовладання і з насолодою грякнув би кулаком по столі. Та, на жаль, стола ще не було.

Бог вирішив твердо: тільки-но з’являться, хоч якісь будматеріали, негайно спорудити собі кабінета й завести янгола-секретаря з неянгольським характером і щоб без стуку ні-ні.

Та робочі креслення все ще не з’являлись. Янголи скаржилися, що їм у креслярстві надто заважають крила. Було й гірше: керівники спеціальних конструкторських бюро не мали досвіду у створенні світів і не могли уникнути паралелізму в роботі. Між авторами проектів виникали суперечки й сварки, які частенько вирішувались кулаками. Пера з обскубаних при цьому крил валялися скрізь, і вітер не розносив їх у далину, бо й вітру ще не було. Бог хапався за голову, коли чув, як “величають” янголи один одного, і ніяк не міг збагнути, звідки вони усього того набралися. Нарешті Бог зрозумів, що їх діяльність не матиме краю, й вирішив братися до створення світу, не чекаючи, коли буде завершено проектування, а всякі там огріхи усувати на ходу.

І ось він настав — Перший День Творення.

З цієї нагоди — не кожний же день світи творяться — Бог нап’яв на себе, як то годиться до урочистого моменту, парадні шати. Але параду не вийшло. Викликані з СКБ-1 янголи-конструктори з’явилися не стрункими колонами, а дрібними групками, що сперечалися між собою.

І сказав Бог:

— Слухаю вас.

І заговорили всі водночас:

— Це плагіатор! Це плагіатор! Господи, він украв у мене ідею пімезонів… — скаржився один.

— Розступіться… — застерігав інший. — У мене радіоактивні елементи. На папері, звичайно, але все одно розступіться.

— Ваші слова, янголе мій, — бубонів третій, — це матеріалізм чистісінької… цієї… як то вона буде зватися?.. Ага… води. Ви рушите підвалини божої влади…

— А я придумав бензольне кільце! А я придумав бензольне кільце! — пританцьовував четвертий, маленький і веселий.

І слухав Бог цей безвідповідальний галас. І підвівся, величний і грізний.

— Тихо-о! — крикнув він. — Припинити цей бедлам. [1] Бедлам — так звалася в Лондоні божевільня; в переносному значенні це слово вживають на ознаку хаосу, безладдя (тут і далі — примітки перекладача).

Усі замовкли. Лише маленький веселий янгол висунув голову з-за плеча іншого янгола й поспитав:

— А що таке бедлам, Господи?

Бог блиснув очима, але зразу подумав, що гніватись на янголка не варт, бо звідки йому справді знати, що воно таке?