Айзек Азімов: Я, робот

— А ви цього хіба не зробили?

— Нам чітко сказали, що ми повинні знайти.

— Невже?

— Коротше кажучи, містере Байєрлі, нам сказали обшукати вас.

— Мене? — перепитав прокурор з широкою посмішкою. — I як ви маєте це зробити?

— Ми маємо з собою флюорограф…

— Отже, ви хочете просвітити мене рентгенівським промінням? А ви маєте на це право?

— Ви бачили постанову.

— Можна, я ще раз подивлюся? Герровей вмить простягнув папір: на його обличчі відбулося щось значніше, ніж проста запопадливість. Байєрлі спокійно сказав:

— Я зачитаю, що ви повинні обшукати. Цитую: “Власність, що належить Стівену Аллену Байєрлі і міститься на Віллоу Гроу, 355, Івенстон, а також гаражі, комору, інші будівлі, що входять до зазначеної власності, усі земельні ділянки”… гм… і таке інше. Ось так. Але, чоловіче добрий, тут нічого не сказано про мої нутрощі. Я не частина моєї власності. Можете обшукати мій одяг, коли думаєте, що я сховав робота в кишені.

Герровей добре знав, кому він зобов’язаний своєю роботою. Зараз він мав можливість одержати кращу посаду, і не думав відступати.

— Послухайте, — розприндився він, — мені наказано обшукати весь будинок і все, що в ньому є. Але ж і ви знаходитеся в будинку!

— Глибоке спостереження! Так, я справді в будинку. Але не як частина меблів. Я дорослий, повноправний громадянин, у мене є довідка, що я психічно здоровий. Я маю певні права, визначені законами. Обшукавши мене, ви порушите моє право недоторканості особи. Цього паперу недостатньо.

— Атож, та коли ви робот, ви не маєте права недоторканості.

— Правильно, але все-таки цього паперу ще недостатньо. З нього випливає, що я — людина.

— Де? — Герровей вихопив папір.

— Там, де сказано “власність, що належить”… і таке інше. Робот не може володіти майном. I перекажіть своєму шефу, містер Герровей, що коли він спробує дістати документа, в якому мовитиметься, що я не людина, я негайно подам на нього позов. I він буде зобов’язаний довести, що я робот на підставі тієї інформації, яка є в нього на даний момент, інакше йому доведеться заплатити чималий штраф за спробу позбавити мене моїх прав, передбачених законом. Ви перекажете йому все це, правда?

Герровей біля дверей обернувся:

— Спритний юрист, нічого не скажеш…

Він постояв, тримаючи руку в кишені, тоді вийшов. Посміхнувся в телекамеру, продовжуючи грати свою роль, помахав рукою репортерам і гукнув:

— Завтра, хлопці, дещо матимете! Я не жартую.

Вже в своїй приземкуватій машині він відкинувся на спинку сидіння, витяг з кишені мініатюрний пристрій і оглянув його. Оце вперше йому довелося робити знімок у віддзеркалених рентгенівських променях. Він сподівався, що все зробив як слід.

Квінн і Байєрлі ніколи не зустрічалися наодинці, віч-на-віч. Але візіфон майже замінював таку зустріч. Фактично то була справжня зустріч, хіба що бачили вони один одного в чорно-білому зображенні.

На зустрічі наполіг Квінн. Він і почав розмову без особливих церемоній:

— Гадаю, вам буде цікаво знати, Байєрлі, що я хочу опублікувати повідомлення про те, що ви носите захисний екран проти рентгенівських променів.

— Невже? Тоді ви, певно, вже опублікували його. Я підозрюю, що наші заповзятливі представники преси давно підслуховують мої телефонні розмови в конторі. Ось чому я вже кілька тижнів сиджу вдома.

Байєрлі говорив дружелюбно, майже невимушено.

Квінн стис губи.

— Нашу розмову не підслуховують, вона — під надійним захистом. Я пішов на неї з деяким ризиком для себе.

— Можу собі уявити. Ніби ніхто не знає, що ви стоїте за цією кампанією. Принаймні ніхто офіційно не знає, а неофіційно знають усі. На вашому місці я б не хвилювався з цього приводу. Отже, я ношу захисний екран? Гадаю, ви здогадалися про це тоді, коли побачили, що рентгенівський знімок, зроблений отим вашим жевжиком, перетриманий?

— А знаєте, Бейєрлі, для всіх буде очевидно, що ви боїтесь рентгенівського просвічування.

— А також і те, що ви чи ваші люди знехтували моїми правами.

— Це нікого не обходить.

— Можливо. Це досить-таки символічно для наших передвиборних кампаній, правда ж? Вас мало обходять права громадян. А для мене це основне. Я не дозволю себе просвічувати рентгенівськими променями, бо принципово оберігаю свої права. Так само оберігатиму і права інших, коли мене оберуть.

— Поза сумнівом, з таких обіцянок може вийти цікава промова, але ніхто їй не повірить. Надто пишномовно, щоб скидатись на правду. I ще одне, — голос його став твердим. — Вчора у вашому домі не всі мешканці були на місцях.