Айзек Азімов - Я, робот

— Оце… більш-менш. Хоч не пригадую, чи в тому порядку… Може, щось пропустив чи додав, але приблизно так.

Лише легкий рум’янець виказував ображені почуття роботопсихолога.

— Я розумію значення більшості ваших висловів. Гадаю, що й інші такого ж штибу.

— Боюсь, що так, — вимучено погодився Блек.

— I такими висловами ви порадили йому щезнути з ваших очей?

— Я висловився фігурально.

— Розумію. Сподіваюсь, дисциплінарного стягнення ви не одержите.

Під її поглядом генерал, який, здавалося, ще п’ять секунд тому не був певен цього, сердито кивнув головою:

— Можете йти, містере Блек. Дякую за допомогу.

Минуло п’ять годин, поки Сьюзен Келвін опитала всіх шістдесятьох трьох роботів. То було п’ять годин нескінченних повторень. Один робот змінював іншого, точно такого самого. Однакові запитання і однакові відповіді. Бездоганно ввічливий вираз обличчя, бездоганно нейтральний тон, бездоганно дружня атмосфера і бездоганно схований магнітофон.

Коли все це скінчилося, Келвін почувала себе зовсім виснаженою.

Богерт уже чекав. Коли вона зайшла і з брязкотом кинула на пластиковий стіл моток магнітної плівки, він запитливо глянув їй в очі. Вона похитала головою:

— Усі шістдесят три для мене однакові. Важко сказати…

— Годі було й сподіватися, Сьюзен, що ви їх розрізните на слух. Проаналізуємо записи.

У звичайних умовах математична інтерпретація висловлювань роботів — одна з найважчих галузей роботоаналізу. Вона потребує цілого штату досвідчених техніків і складних комп’ютерних машин. Богерт це знав. Він так і заявив, приховуючи роздратування, коли прослухав усі відповіді, склав списки відхилень у словах і графіки інтервалів між відповідями.

— Аномалій не виявлено, Сьюзен. Різниця в словосполученнях і в швидкості реакцій не виходить за межі норми. Потрібні тонші методи. У них повинні бути тут комп’ютери… Хоча ні, — він насупився й почав гризти ніготь на великому пальці, — ми не можемо скористатися комп’ютерами. Надто велика небезпека розголошення. Хоча, можливо, коли ми…

Доктор Келвін зупинила його нетерплячим жестом:

— Прошу вас, Пітере. Це не дрібна лабораторна проблема. Якщо ми не можемо відрізнити модифікованого Нестора від усіх інших за якоюсь безсумнівною ознакою, то це ще не помилка, це просто нам не щастить. Помилкою буде, коли ми дамо йому втекти. А можливість такої помилки вкрай велика. Мало знайти незначне відхилення в таблиці. Скажу вам, що якби лише до цього зводилися мої дані, я б знищила всіх їх, щоб бути впевненою. Ви розмовляли з іншими модифікованими Несторами?

— Та розмовляв, — огризнувся Богерт, — з ними все гаразд. Хіба що приязність вища за норму. Вони відповідали на мої запитання, пишаючись своїми знаннями: крім двох новачків, котрі ще не встигли вивчити фізики поля. Вони досить добродушно посміялися над моїм незнанням вузької спеціалізації. — Він стенув плечима. — Гадаю, що це певною мірою спричиняє неприязнь до них з боку техніків. Роботи, очевидно, аж надто стараються справити враження своїми знаннями.

— А якби скористатися кількома реакціями Планера, щоб з’ясувати, чи не сталося якихось змін або погіршення в їхньому мисленні?

— Я не думав про це, але спробую. — Він докірливо похитав перед нею пальцем: — Ви нервуєте, Сьюзен. Не розумію, для чого ви все так драматизуєте. Від них немає ніякої шкоди.

— Немає? — вибухнула Келвін. — Немає? А ви розумієте, що один з них бреше? Один з шістдесяти трьох роботів, з якими я щойно розмовляла, збрехав, хоч я суворо наказала говорити лише правду. Це свідчить про глибоке відхилення від норми, це страшенно лякає.

Пітер Богерт зціпив зуби.

— I зовсім ні. Подивіться, Нестор-10 одержав наказ зникнути. Наказ максимально категорично видала людина, вповноважена командувати ним. Ви не можете відмінити наказ ні більшою категоричністю, ні більшими повноваженнями. Звичайно, робот намагатиметься виконати його. Якщо відверто, то я захоплююсь його винахідливістю. А найкраще зникнути — це сховатися серед таких самих роботів?

— Так, ви захоплені цим. Я помітила, вас це навіть розважає, Пітере. Це — жахливе нерозуміння ситуації. Адже ви роботист, Пітере. Ці роботи надають великого значення тому, що вважають довершеним. Ви самі про це щойно сказали. Підсвідомо вони відчувають, що людина стоїть нижче за них, а Перший закон, що захищає нас від них, порушений. Молодий чоловік наказує роботові йти геть, зникнути, висловивши при цьому своє презирство, відразу й невдоволення ним. Звичайно, робот мусить коритися, але підсвідомо він ображений. Тепер йому важливіше, ніж будь-коли, довести, що він стоїть вище, попри ті страшні слова, якими його обізвали. Це може стати для нього настільки важливо, що його не зупинить частина Першого закону.