Гейнц Фівег - Полум'я в лабораторії №1

Професор Веге першим порушив мовчанку:

— Такий же вигляд матиме танк найновішої конструкції, коли він потрапить під промінь ультразвукового гіперболоїда. Справа в тому, що ультразвукові хвилі розм’якшують метал тільки на якусь частку секунди. Решту робить сила земного тяжіння. Гляньте на кулемет. Як тільки метал став м’яким, ствол зігнувся під власною вагою. Що сталося з мотором, ви можете легко уявити самі. Жодного поршня, жодного підшипника, навіть найдрібнішого гвинтика не залишилося цілим.

— А як діють ультразвукові хвилі на людину? — спитав один з представників уряду.

— Два і навіть три удари протягом секунди не заподіють здоровій людині особливої шкоди. Може, з’явиться невелика температура, запалення горла. Але ці ознаки зникають через чотири-п’ять годин. Ультразвуковий удар, який триває одну хвилину, безумовно смертельний для людини. Але я хочу сказати вам одне: ми будемо і далі вдосконалювати ультразвуковий гіперболоїд, підвищувати дальність його дії. Цей винахід матиме велике значення для справи захисту миру.

Коли колона автомашин повернулася на заводське подвір’я, загула сирена. Перерва на обід. Зразу ж після обіду інженер Гансен пішов у лабораторію № 1. Хоч нерви його були напружені до краю, тримався він чудово. Постукав у замкнені двері. Відчинив йому інженер Тале. Професор Веге та доктор Гартунг стояли біля стола, на якому лежала довга скляна трубка ультразвукового генератора, і про щось радилися.

Гансен почав знімати головне реле з апарата, крадькома перебігаючи очима від сейфа до вихідних дверей. Не кваплячись він роз’єднував товстий мідний кабель з автоматичним вимикачем. Підійшов професор Веге.

— Обов’язково добре перевірте вимикач анодного струму, колего Гансен. Якщо в лампи надійде струм на десяту частку секунди раніше, напруження розжарювання різко підскочить і проб’є конденсатори.

Гансен зняв реле і повернувся, щоб іти.

— Я все уважно перевірю, пане професор.

І Гансен відніс головне реле у лабораторію № 2. Не минуло й півгодини, як він налагодив вимикач і проконтролював за електронним годинником точність вмикання. Гансен задоволено кивнув головою. Від бездоганної роботи ультразвукового генератора залежав увесь його план. Двадцять хвилин він перевіряв роботу автоматичного вимикача на коротких періодах.

— Усе гаразд, — пробурмотів собі під ніс і помацав м’якенький пакуночок, який тримав у кишені піджака під халатом. Стиснув зуби і подумав: або тепер, або ніколи! Узяв реле і вийшов з лабораторії.

Кров гаряче стукала в скронях, рука знову намацала пакуночок. Перед дверима лабораторії № 1 Гансен нерішуче зупинився, постояв якусь мить, потім упевнено постукав.

— Знайшли помилку? — спитав професор Веге.

Гансен пояснив, чому виникла підвищена неточність. Він говорив спокійно, і ніхто не помітив його величезного хвилювання. Потім він підійшов до ультразвукового генератора і почав монтувати автоматичний вимикач.

Обидва вчені знову підійшли до стола і продовжували розмову про вдосконалення передавальної лампи. Інженер Тале щось монтував на дошці управління, заміняючи вольтметр.

Гансен нахилився за ультразвуковим генератором і міцно прикрутив реле. Після цього він почав з’єднувати кабель з кабелем. Його руки злегка, ледь помітно тремтіли. Він уже скінчив роботу, але не виходив із-за генератора — не обертаючись, стежачи за трьома чоловіками, оглядав лабораторію. Непомітно витяг м’який сірий пакуночок, закріпив його між двома гумовими прокладками під генератором і смикнув за кінець мотузочка на пакунку.

Це була справа однієї секунди. Гансен не переставав пильно стежити за трьома чоловіками. Ніхто з них не глянув у його бік.

— Реле готове, пане професор, — сказав Гансен і зробив жест рукою, наче вмикає його.

— Добре, тоді можемо починати, — відповів професор Веге. — Колего Тале, ви там недалеко, увімкніть, будь ласка, генератор.

Гансен вийшов з лабораторії № 1 і, коли почув, що за ним замкнули двері, майже побіг у лабораторію № 2. Відчиняючи двері, він глянув на годинник. Дві години тридцять хвилин. “За півгодини все буде зроблено”, — подумав він. І сильніше, ніж завжди, грюкнув дверима.

Асистентка стояла біля невеликого рентгенівського апарата, за допомогою якого вивчали структуру металів.

— Знімки сьомий і восьмий уже проявлені? — з порога запитав Гансен.

Жінка здивовано подивилася на свого шефа.

— Ні, ви казали, що…