Гейнц Фівег - Полум'я в лабораторії №1

Кінець промови професора Веге викликав бурхливі оплески присутніх. До сьогоднішнього дня тільки невелика кількість вчених знала про досягнення в галузі холодного плавлення металів. Останнім говорив доктор. Гартунг. Після свого виступу він запросив присутніх у лабораторію, щоб показати їм кілька дослідів.

Надзвичайно зацікавлені представники уряду та інші гості зайшли в ясно освітлену лабораторію. У приміщенні було видно, як удень, незважаючи на те, що широкі вікна щільно закривали стальні віконниці. Люди здивовано роздивлялися навколо, шукаючи джерело світла.

Професор Веге пояснив, що тут штучне, так зване “холодне” освітлення. Стеля і стіни фосфоресціювали. Один з журналістів доторкнувся до схожої на скло поверхні стіни.

— А з чого складається ця світна речовина? — поцікавився він. — Вона що, акумулює денне світло?

Інженер Тале, який стояв поруч, заперечливо похитав головою.

— Ні, тут ви маєте справу із складною хімічною сполукою. Вона робить видимим інфрачервоне теплове проміння — в звичайних умовах, як вам відомо, його не можна бачити. Калориферні труби прокладені не під штукатуркою на стінах, а проведені вздовж підлоги біля стін. Як відомо, тепле повітря піднімається вгору. Хімічна сполука вбирає певну кількість тепла і перетворює його на світло.

Доктор Гартунг почав щось робити біля ультразвукового генератора. Апарат стояв на чотирьох товстих білих ізоляторах і був увесь закритий футляром. З футляра стримів еластичний шланг, на кінці якого висіла шайба завбільшки з тарілку.

Професор Веге присунув пластмасовий столик з круглим заглибленням посередині і поклав туди кусок стальної пружини. Гості розташувалися біля генератора півколом, щоб усім було добре видно, як проходитиме дослід.

— Вмикайте! — гукнув доктор Гартунг.

Інженер Тале повернув важіль на дошці управління вгору. Засвітилися сигнальні лампи, увімкнулись вимірювачі, які показали, що струм має величезну напругу. Високий вібруючий звук сповнив кімнату. За захисними ґратами засвітилися трубки. Голосно клацнувши, увімкнулися два реле. Тридцять пар очей, не відриваючись ні на мить, дивилися на кусок сталі в круглому заглибленні стола. Через кілька секунд засвітилося повітря навколо звуковипромінювача. Велика шайба стала схожою на маленьке сонце, що сяяло зеленкуватим світлом. Світло періодично спалахувало ясніше, і в ньому тріпотіли, наче блискавки, блідочервоні стрічки. В кімнаті поширювався сильний запах озону. Кусок сталі поступово плавився, перетворювався в рідину, яка нарешті почала кипіти.

Доктор Гартунг передав одному з представників уряду довгу пластмасову паличку.

— Прошу перевірити, що маса, яка щойно утворилася, справді розплавлена сталь.

Представник узяв паличку і помішав нею киплячу рідину. В цю мить доктор Гартунг подав знак. Апарат вимкнули. За якусь частку секунди рідка сталь затверділа, міцно прихопивши паличку.

Професор Веге витяг за паличку злиток з ливарної форми і похитав ним, наче маятником. Він запропонував усім присутнім переконатися, що злиток зовсім холодний.

— Сталь розплавлена холодним способом! — вигукнув високий сивий професор з Ессена. — Неймовірно.

— Але це дійсність, шановні панове! — відповів на вигук професор Веге. — Це був дослід номер перший. Другий дослід ви на власні очі побачите через годину.

Він звернувся до Гартунга:

— Ви дали розпорядження?

— Вже підготовляють усе, пане професор.

— Добре. А поки що прошу всіх знову до клубу.

Професор Веге жестом запросив підійти до себе заступника завідувача другого дослідного відділу. Напруженою і від цього трохи ненатуральною ходою Гансен наблизився до професора. Веге уважно дивився на маленьку худорляву фігуру в сірому костюмі. Штани були відпрасовані у гостру, як лезо ножа, складку. Гансен ще ближче підійшов до Веге.

— До ваших послуг, пане професор, — вимовив він дзвінким голосом і запитливо подивився просто в обличчя вченого.

— Чи не помітили ви, що під час. досліду головне реле якось незвичайно клацнуло?

Гансен здивовано підвів угору брови.

— Незвичайно клацнуло? — повторив він більше для себе. — Ні, пане професор, я цього не помітив.

— Реле несправне, — ще раз повторив Веге і заклопотано похитав головою. — Там щось не гаразд. Прошу вас після обіду розібрати головний вузол автоматичного управління і уважно все перевірити. Ми не можемо допустити, щоб лампи генератора згоріли к бісу.