Иван Ефремов - Туманність Андромеди

Крізь товсту, надміру насичену вологою атмосферу зірки просвічували блідими, розпливчастими плямами. Замість пишної краси космосу, небо планети передавало тільки натяки на сузір’я. Їхні червонуваті тьмяні ліхтарики не могли боротися з темрявою на поверхні планети.

В навколишньому непроглядному мороці корабель вирізнявся особливо рельєфно. Товстий шар боразоноцирконієвого лаку місцями стерся на обшивці. Мабуть, зореліт довго мандрував у космосі.

Еон Тал раптом вигукнув, і цей вигук пролунав у всіх телефонах. Еон показав рукою на відчинені двері, що зяяли чорною плямою, і спущений униз малий підйомник. На ґрунті біля підйомника і під кораблем стирчали, безперечно, рослини. Товсті стебла майже на метр піднімали чорні, параболічно заглиблені чаші, зазублені на вінцях наче шестерні, — чи то листя, чи квіти. Скупчення чорних нерухомих шестерень виглядало зловісно. Ще більше насторожувало німе зяяння дверей. Незаймані рослини і відчинені двері — виходить, люди давно вже не користувалися цим шляхом, не охороняли свій маленький земний світ від чужого.

Ерг Ноор, Еон і Ніза увійшли в підйомник. Начальник повернув пусковий важіль. Механізм заскреготів і запрацював, слухняно підпявши трьох дослідників у розчинену навстіж перехідну камеру. За ними піднялися й інші. Ерг Ноор передав на «Тантру» розпорядження погасити прожектор. Вмить маленька кунка людей загубилася в безодні темряви. Світ залізного сонця насунувся на них, немов бажаючи розчинити в собі слабкий осередок земного життя, що припав до ґрунту величезної темної планети.

Засвітили ліхтарики, які оберталися зверху на шоломах. Двері з прохідної камери всередину корабля, як виявилося, були незамкнені і легко відчинилися. Дослідники ввійшли в середній коридор, вільно орієнтуючись у темряві проходів. Конструкція зорельота відрізнялася від «Тантри» тільки в незначних деталях.

— Корабель збудовано кілька десятків років тому, — сказав Ерг Ноор, підходячи до Нізи.

Дівчина озирнулася. Крізь силікол [25] Силікол — прозорий матеріал з волокнистих кремнійорганічних сполук (фантастичне). шолома напівосвітлене обличчя начальника здавалося загадковим.

— Неможлива думка, — вів далі Ерг Ноор, — а що коли це…

— «Парус»! — вигукнула Ніза, забувши про мікрофон, і побачила, що всі обернулися до неї.

Група розвідників пробралась у головне приміщення корабля — бібліотекулабораторію — і потім ближче до носа, в центральний пост управління. Шкандибаючи в своєму скелетоподібному каркасі, хитаючись і б’ючись об стіни, начальник експедиції дістався до головного розподільного щита. Освітлення зорельота виявилось увімкненим, але струму не було. В темряві приміщень світилися тільки фосфоресціюючі покажчики й позначки. Ерг Ноор знайшов аварійну клему, і тут, на подив усім, загорілося тьмяне світло, що здавалося сліпучим. Мабуть, воно спалахнуло і біля підйомника, бо в телефонах шоломів залунав голос Пур Хісса, який поцікавився ходом огляду. Йому відповіла геолог. Начальник завмер на порозі центрального поста. Простеживши очима за його поглядом, Ніза побачила вгорі, між передніми екранами, подвійний напис — земною мовою й кодом Великого Кільця — «Парус». Нижче під рискою йшли галактичні позивні Землі та координати Сонячної системи.

Зореліт, що зник вісімдесят років тому, знайшовся в невідомій раніше системі чорного сонця, яку довго вважали темною хмарою.

Огляд приміщень зорельота не допоміг зрозуміти, куди поділися люди. Кисневі резервуари не були вичерпані, запасів води й продуктів могло вистачити ще на кілька років, але ніде не було ні слідів, ні останків екіпажу «Паруса».

Дивні темні патьоки виднілися денеде в коридорах, у центральному посту й бібліотеці. На підлозі в бібліотеці теж була пляма — вона жолобилася багатошаровою плівкою, наче тут висохло щось розлите. У кормовому машинному посту перед навстіж розчиненими дверима задньої перебірки звисали обірвані дроти, а масивні стояки охолоджувачів з фосфористої бронзи дуже погнулися. Оскільки все інше в кораблі було зовсім ціле, то ці пошкодження, що могли статися від великої сили удару, лишились незрозумілими. Дослідники вибились із сил, але не знайшли нічого, що могло б пояснити зникнення і безсумнівну загибель екіпажу «Паруса».

Одночасно було зроблено інше, надзвичайно важливе відкриття — запасів анамезону і планетарних іонних зарядів, які збереглися на кораблі, тепер вистачить на зліт «Тантри» з важкої планети і шлях до Землі.