Иван Ефремов - Туманність Андромеди

Підвівся Гром Орм.

— Питання і рішення Ради вже з’ясували, і мій виступ, очевидно, останній. Будемо просити людство скоротити свої потреби на чотириста дев’ятий рік ери Кільця. Дар Вітер не сказав про те, що історики знайшли золотого коня ери Роз’єднаного Світу. Ці сотні тонн чистого золота можна використати на виробництво анамезону і добитися швидкого виготовлення запасу для польоту. Вперше за всю історію Землі вирядимо експедиції одночасно на три зоряні системи і вперше спробуємо досягти світів, віддалених на сімдесят світлових років!

Голова закрив засідання і попросив лишитися тільки членів Ради. Треба було негайно скласти запити в Раду Економіки, а також в Академію Схоластики та Передбачення Майбутнього, щоб з’ясувати можливі випадковості в далекій дорозі на Ахернар.

Стомлена Чара попленталася слідом за Евдою. Дівчині хотілося швидше лишитися самій, щоб на самоті пережити виправдання Мвена Маса. Сьогодні чудовий день! Правда, Мвена Маса не увінчали як героя, на що в потаємних мріях сподівалася Чара. Його надовго, якщо не назавжди, усунули від великої і важливої роботи… Та хіба його не лишили в суспільстві! Хіба для них обох не відкрита спільна широка й нелегка дорога дослідження, праці, кохання!

Евда Наль примусила дівчину піти в найближчий Будинок харчування. Чара так довго дивилася на таблицю вибору, що Евда вирішила діяти сама, назвавши в приймальний рупор автомата шифри вибраних страв та індекс столу. Тількино вони посідали за невеличкий — на два місця — овальний стіл, як у центрі його відкрився люк і звідти з’явився маленький контейнер з їжею. Евда Наль подала Чарі келих підбадьорливого напою «Ліо», а сама з задоволенням випила склянку прохолодої води і обмежилася запіканкою з каштанів, горіхів та бананів із збитими вершками. Чара з’їла якусь страву з тертого м’яса раптів — птахів, що заміняли колишніх курей і дичину, і, за згодою Евди, пішла. Евда Наль дивилася вслід Чарі, коли дівчина з своєю чудовою навіть для епохи Кільця грацією збігала по сходах між статуями з чорного металу і химерно вигнутими підставками ліхтарів.

Затамувавши подих, стежив Ерг Ноор за маніпуляціями вправних лаборантів. Величезна кількість приладів нагадувала пост управління зорельота, але просторий зал з широкими голубуватими вікнами зразу ж відкидав будьякі думки про космічний корабель.

У центрі кімнати на металевому столі стояла камера з товстих плит руфолюциту — матеріалу, прозорого і для інфрачервоних, і для видимих променів. Павутиння трубок і проводів обплутувало коричневу емаль зорелітного водяного бака, в якому були ув’язнені дві чорні медузи з планети залізної зірки.

Еон Тал, випроставшись, мов на фіззарядці, з безпорадно ввислою, як і раніше, на перев’язі, рукою, здалеку заглядав на барабан самописця, який поволі обертався. На чолі біолога над широкими чорними бровами виступили крапельки поту.

Ерг Ноор облизнув пересохлі губи.

— Нічого. За п’ять років подорожі там лишився самісінький порох, — хрипко зауважив астрольотчик.

— Коли так, то це дуже погано… для Нізи і для мене, — озвався біолог. — Доведеться шукати навпомацки — можливо, багато років, щоб визначити характер ураження.

— Ви все ще гадаєте, що органи, які вбивають здобич, однакові у медуз і в хреста?

— Не тільки я — Грім Шар і всі інші прийшли до такого ж висновку. Але спочатку були найнесподіваніші припущення. Я вважав, що чорний хрест взагалі не має відношення до планети.

— Я теж, пригадуєте, казав вам про це. Мені здавалося, що ця істота — з дискового зорельота і охороняла його. Та коли подумати серйозно, то навіщо охороняти нездоланну фортецю зовні? Спроба відкрити спіралодиск показала безглуздість таких думок.

— Я уявляв собі, що хрест взагалі не живий!

— Роботавтомат, поставлений охороняти зореліт?

— Авжеж! Але тепер, звичайно, я відкинув цю думку. Чорний хрест — це жива істота, породження світу темряви. Очевидно, ці тварюки живуть унизу, на рівнині. Він з’явився з боку «воріт» — проходу між скелями. Медузи легші й рухливіші — це мешканці плоскогір’я, на яке ми сіли. Зв’язок чорного хреста і спіралодиска випадковий, просто наші захисні прилади не торкнулися цього віддаленого куточка рівнини, який завжди лишався в темряві за гігантським диском.

– І ви вважаєте, що вбивчі органи хреста і медуз схожі між собою?

— Звичайно! Ці тварини живуть в однакових умовах, у них повинні бути і схожі органи. Залізна зірка — теплове електричне світило. Вся товста атмосфера планети дуже насичена електрикою. Грім Шар вважає, що тварини вбирали енергію з атмосфери, створюючи згустки на зразок наших кульових блискавок. Пригадайте рух коричневих зірочок по щупальцях медуз.