Григор Угаров - Невидимий риф

Обличчя Джона Равена спотворила страшна гримаса.

— Люба моя Анрієто! Яке лихо спіткало нас із тобою!.. Що ти робитимеш серед тих дикунів? Хто тобі допоможе? І хто врятує від банкрутства твого батька? — стогнав мільйонер.

Раптом він щось надумав і, краєм ока глянувши на Фенімора Кріпса, трохи висунув шухляду письмового столу. В яскравому електричному світлі блиснув новенький пістолет з перламутровою ручкою і діамантовим зернятком на мушці. Кріпс, напружений, мов струна, стежив за кожним його рухом… Та Джон Равен відсмикнув руку, наче її обпекло, і квапливо засунув шухляду. Прудким порухом, несподіваним як на його шістдесят років і огрядну постать, він підхопився з місця.

— Це шантаж!

Джон Равен метався по кімнаті, гнівно розмахуючи куцими руками. Його лаковані черевики грузли в пухкому перському килимі.

— Капітана підкупили! Капітан Луїс Ліпман заплутався в тенетах того тюленя Морітона Джорлінга!

Фенімор Кріпс добре знав Джона Равена, тому стояв у тій самій позі, трохи схилившись над кріслом, і мовчки дивився на нього. Коли всемогучого володаря надр Абалули охоплювала лють, він не визнавав ніяких заперечень, був нещадний, злий, не спинявся ні перед чим. Тільки двадцятидворічна донька Анрієта, яка перебувала тепер у літній батьковій резиденції, могла в такі хвилини підбігти обійняти його за шию і заспокоїти. Феніморові Кріпсу не подобалася ця вередлива жінка з дивними примхами. Вона відчувала насолоду, коли її канчук гуляв по спині негра Лабали, і виповнювалась ніжністю, побачивши кенгуру… Але як практичний американець Кріпс вбачав у шлюбі з Анрієтою чудовий бізнес! Йому було прикро, коли Джон Равен, цей ненажерливий фінансовий кит, проголосив своїм майбутнім зятем сина Морітона Джорлінга. Проте Кріпсові пощастило: під час полювання на носорогів молодий Джорлінг загинув… Спритний і практичний правнук Золотого лиса Аляски — так називали Кріпсового прадіда — зловтішно потирав руки: нарешті!

Під загрозою цілковитого банкрутства Джон Равен пішов би тепер на все, аби тільки врятувати життя своєї білявої доньки! Тим-то Кріпс стояв у такій скромній позі, вдаючи, що співчуває сенаторові, і лише блиск неспокійних очей виказував його справжні наміри. Фенімор Кріпс вичікував, поки старий заспокоїться, так само як боксер чекає, коли підведеться його суперник, щоб завдати йому останнього, нищівного удару.

На мертвотно-блідому обличчі Джона Равена набрякли сині жили.

— Я не вірю вашому Ліпманові, Кріпсе! Не вірю!

— Але ж це моя довірена людина, сер! — тихо, ніби звіряючи Равенові таємницю, мовив Кріпс. — Я особисто прийняв од нього радіограму. Корабель підійшов до Абалули на сто миль, рухаючись повним ходом, і раптом став. Двигуни зупинилися, течія понесла корабель назад. Коли він оддалився від острова, двигуни знову почали працювати нормально. За дві години Луїс Ліпман ще раз спрямував корабель до острова, але сталося те ж саме. Під час третьої спроби капітанові насилу пощастило вирватися з оточення таємничих сил, які скували кожен його рух! Що було робити? Я наказав капітанові вирушати в зворотний рейс і чекати дальших розпоряджень…

— І що ж, на вашу думку, слід робити далі? — спитав Магараджа Абалули.

Фенімор Кріпс знизав плечима:

— Я не бачу виходу!

— Ні, сер, ви таки щось надумали!

Джон Равен сперся на лікоть. Він був збуджений, очі його палали.

— Що б ви зробили, коли були б моїм зятем, аби врятувати від банкрутства свого тестя?

Настала мить для останнього, нищівного удару, та Кріпс нічим не виказав своєї радості, в нього тільки ледь помітно засіпалася ліва щока. Він умів зберігати самовладання, терпляче вичікувати й холоднокровно чатувати на здобич. Інакше колишній голяк, онук збанкрутілого золотошукача, ніколи не досяг би високої посади директора найбагатшої у штаті торговельної компанії.

Фенімор Кріпс посміхнувся:

— Вашим зятем?

— Так, моїм зятем!

— Коли б мені випало таке щастя…

— Я вам даю своє благословення!

Нахилившись, Фенімор Кріпс торкнувся губами руки Джона Равена.

— Дякую вам, сер!

Фенімор Кріпс торжествував.

— Ну, Феніморе? — знову запитав його Джон Равен.

— Передусім усе це треба тримати в цілковитій таємниці! — розпочав Кріпс. — Коли поширяться чутки про те, що нас спіткала невдача, то постачання сировини доручать Морітонові Джорлінгу, і ви, сер Джон Равен, збанкрутуєте! Поки що про це ніхто не знає… Але повернеться корабель, і коли не сам капітан Луїс Ліпман, то хтось із членів екіпажу неодмінно роздзвонять про невідому силу, яка перепиняє всі підступи до острова. А цього не можна допустити!