Александр Полищук - Помилка Олексія Алексєєва

Здесь есть возможность читать онлайн «Александр Полищук - Помилка Олексія Алексєєва» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1965, Издательство: Веселка, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Помилка Олексія Алексєєва: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Помилка Олексія Алексєєва»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

“Повідомлення ТАРС”, — пролунав знайомий голос диктора. Мільйони людей схвильовано завмерли біля радіоприймачів. А звідти линуло: “Нині над нашою Землею пролітає штучне зоряне скупчення, потужність якого розцінюється в 250 мільярдів зірок…”
Про грандіозний експеримент радянських учених, що створили штучну галактику, населену мікроістотами, про могутність людського розуму, здатного змінювати й перетворювати природу, йдеться в цій повісті.

Помилка Олексія Алексєєва — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Помилка Олексія Алексєєва», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Хоч як він різниться, а все ж таки п’ять годин з хвилинами, адже наші годинники, як відомо, переведено на годину вперед, — заперечив я. — А головне — збігається широта!

— Збігається, та не зовсім. У нас сорок шість градусів північної широти! — пролунали голоси. — На цілий градус розбіжність!

— Це не істотно, — швидко мовив метеоролог. — У наших широтах градус становить сто кілометрів, а міраж добре видно і на межах ділянки спостереження. Ми маємо справу з широтним ефектом, — не вгавав він. — А нам відомо…

— Збігаються широти? — запитав, щось поквапливо підраховуючи на клапті паперу, Мурашов, зовсім ще молодий фахівець, який прибув сюди з Космологічного відділу Академії наук. — Заждіть, — підніс він ліву руку. Всі з цікавістю чекали, коли він скінчить свої обчислення. — Американці, безсумнівно, зареєстрували час появи міражу за поясним часом, а він різниться від місцевого часу. Я зараз переобчислю. Коли не помиляюсь, то час появи міражу у нас і в них збігається.

— Висока точність збігу не потрібна, — знову долинуло з темряви, — зовсім не потрібна, бо ми все одно не можемо сказати абсолютно точно, коли в нас з’являється міраж. Цей час залежить від місця спостереження, від хмарності на обрії та інших причин.

— По-моєму, — сказав я, — по-моєму, слід звернутися до цих двох американських спостерігачів з озера Верхнього й довідатись, за яким часом вони провадили спостереження.

— Так, — неохоче озвався метеоролог, — це слід зробити обов’язково і якнайшвидше.

— Голубчики! — тріумфуючи, заговорив Мурашов. — Я все обчислив наново! Цей міраж з’являється над озером Верхнім щоранку. Тільки американські дослідники повідомили не місцевий час, а, очевидно, середнього-динний. Годинний пояс охоплює п’ятнадцять градусів, треба зробити поправку на справжнє місце спостереження… Час той самий, що й у нас…

Цієї ж ночі було надіслано велику телеграму-анкету за океан. Відповідь не забарилася. Справді, Джонс і Даттон зазначали не місцевий час, а час їхнього годинного поясу. “Ми користувалися своїми наручними годинниками, звіреними з радіосигналами точного часу Чикаго”, — писали вони.

Сумніви розвіялись, але виникли нові перешкоди, нові утруднення, з яких нас вивів Максим Федорович Топанов, нова дійова особа цієї незвичайної історії.

ТРЕТЯ ТОЧКА

Я вже зустрічався з ним. Це був той самий, літній чоловік з темним кизиловим ціпком, який так гостро, не приховуючи своїх почуттів, переживав загибель Алексєєва і його товаришів.

Топанов не був ученим. Університет він скінчив ще до війни. Кілька його праць з філософії природознавства одразу ж привернули до себе увагу, та невдовзі він повернувся на партійну роботу. Він знав Алексєєва протягом багатьох років і про історію їхніх стосунків буде розказано згодом. І ось тепер, дізнавшись про відкриття американських учених, він знову прибув сюди і більше вже не від’їздив. Щодня він вислухував наші суперечки на веранді “Таврії”, весь повертаючись до того, хто говорив. На зріст Максим Федорович був невисокий, але дебелий і ще міцний, мов дуб, що росте посеред степу. Чимало зимових хуртовин намагалось його зламати, чимало розтопленого золота вилило на нього пекуче літнє сонце, а він усе стоїть і стоїть, тільки покручене, та не зламане гілля його все запам’ятало й нічого не забуло.

Топанов ніколи не розлучався з важким кизиловим ціпком, прикрашеним металевими монограмами. Подарували йому цей ціпок на день народження його друзі з Інституту зірок. Ювелірова рука не торкалася до химерних віньєток монограм — кожний власноручно вирізав свої ініціали. Була серед них і випиляна з рідкісного сплаву платівка з трьома переплетеними літерами “А”. її зробив Олексій Олексійович Алексєєв. Гіркотою й безсилою злістю сповнювалося серце Максима Федоровича, коли його погляд натрапляв на цей пам’ятний скромний значок. Так, він уже не міг допомогти, було пізно, та Алексєєв мов живий стояв перед ним, і Топанову здавалося, що Алексєєв, як завжди, обережно доторкнувшись до його рукава, запитував: “Чому, чому це все сталося, адже це треба знати, Максиме Федоровичу!”

Максим Федорович намагався не дивитися на того, хто брав слово під час наших нарад. Він знав, що під його поглядом людина якось мимоволі проймається почуттям відповідальності, і тепер, коли треба було шукати пояснення цілком фантастичних подій, вважав за краще надавати всім цілковиту свободу висловлюватись. “Що більше буде думок, що більше буде найрізноманітніших пропозицій, то більше буде з чого вибирати”, — міркував він. І тільки часом, обертаючи в своїх дужих пальцях ціпок, що лежав на колінах, він казав: “Не те… Ні, ні, не те…”

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Помилка Олексія Алексєєва»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Помилка Олексія Алексєєва» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Помилка Олексія Алексєєва»

Обсуждение, отзывы о книге «Помилка Олексія Алексєєва» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x