Борис Ляпунов - Людина дивиться в завтра

І останнє. Не виключена можливість, що ми виявимо в тваринному світі локаційні системи, які ґрунтуються на певних, поки що невідомих нам принципах роботи. Таке припущення все частіше й частіше висловлюють учені-біоніки.

Нічого неймовірного в цьому немає. Загадкове в поведінці тварин, їхніх звичках та способі життя буде з часом з’ясоване. Живі прилади послужать за прототипи нашим штучним органам чуттів, незрівнянно гострішим, ніж ті, що є тепер.

Отже, що дало б інженерові навчання в природи? Спробуємо перелічити.

Локатори, чутливіші за сучасні, як гадають, не менше ніж у двадцять мільярдів разів. Підводний радіозв’язок, котрий ми поки що не можемо налагодити. Прилади для просвічування земних надр, аж до найбільших глибин. Прилади, що дозволяють з величезною точністю визначати місцеперебування під водою, в земних надрах, у повітрі та в космосі. Нові «виявники» радіації. Нові прилади, здатні вловлювати запах, розрізняти найтонші кольорові відтінки. Вже чимало!

Інженер поки що не може сказати, яку будову матимуть нові прилади і чого від них конкретно слід сподіватись. Він лише виразно уявляє собі, де краще використати нагромаджені біонікою факти.

Він думає, наприклад, виготовити таке штучне око, яке зможе не просто сприймати видиме чи невидиме світло, як це роблять, скажімо, фотоелементи. Він прагне створити пристрій, що буде автоматично підсилювати контрастність зображення «згадаймо крабове око! І це дасть змогу дешифрувати аерофотознімки, розглядати телевізійні зображення, передані з великих висот, із супутників Землі та планет.

Лише фототека Місяця налічує вже тисячі знімків. У майбутньому станції-автомати передадуть фотознімки дальших наших сусідів-передусім Марса (першу таку спробу вже зроблено). Дуже важливо в найретельніший спосіб вивчити марсіанські фотокартки. Від цього залежить вирішення питання про марсіанські канали. Через те, що астрономи не можуть як слід розгледіти поверхню червонястої планети, яка перебуває за десятки мільйонів кілометрів од Землі, і виникла суперечка: є канали чи немає, є рослинність чи ні, є відкриті водоймища чи немає, і, власне, чи є марсіани? Можливо, суперечку буде вирішено ще до висадки на Марс перших космонавтів.

Інженер фантазує про те, що могла б ще зробити біоніка для подорожуючих на Місяць та планети, і перед його уявою постає така, скажімо, картина.

…Бездоріжжям, незграбно переставляючи ноги-ходулі, поволі рухається якась дивна істота. Обережно обходить великі перешкоди, через малі переступає. її тулуб виблискує в сонячних променях. Над нею «куля з ілюмінатора-ми-очима, вгорі стирчать вусики антен, а одна рамкова антена весь час обертається, ніби прислухаючись до чогось.

Час від часу істота зупиняється, згинається, її металеві руки щось підіймають. Свою здобич вона підносить до прозорих очиць, а потім чи викидає геть, чи ховає в металеву «кишеню».

Та ось вона заходить у тінь від стрімкої скелі і зникає, ніби розчиняється в непроглядній темряві. Хвильку по тому морок розтинають промені прожекторів. Жаринками яріє в цих променях різнобарвне каміння. То істота ввімкнула потужні світильники на грудях і на голові. Коли вона знову вийде на світло, прожектори погаснуть.

Ця дивна істота «робот, автоматичний розвідник. Він мандрує Місяцем, оглядаючи заданий йому район. А ті, хто послав його, лишились далеко «вони щойно вийшли з корабля і ще не робили тривалих переходів. Вони тільки готуються до подорожей і чекають, що доповість їм робот.

А можливо, його послали ті, хто вже обживає Місяць. Чи ті, хто оселився на штучному супутникові Землі або взагалі не покидав нашої планети.

Як же виконує робот завдання своїх господарів і як повідомляє їм про те, що надибав на своєму шляху?

Він має передавальні телевізійні камери з такою контрастністю зору, як у деяких тварин. А також радіолокатор кругового огляду, здатний помітити будь-який найдрібніший предмет, як це роблять локаційні системи деяких тварин.

Робот має маніпулятори-біоруки, і оператор, бачачи те ж саме, що й автоматичний посланець, наказує йому в думці виконати певну роботу «підняти камінь, відбити геологічним молотком шмат якоїсь породи, взяти жменю пилу тощо. Робот виконує ці накази. Все, що він підіймає, попадає до обладнаної всередині роботового тулуба похідної лабораторії-автомата. Аналіз триватиме лічені хвилини, і прилади, що мають таку ж гостроту сприймання, як деякі тварини, зафіксують навіть найменшу кількість речовини.