Борис Ляпунов - Людина дивиться в завтра

Нічого не слід пересувати, нічим не треба маніпулювати, а лише в думці уявити собі, що І як має статися. І десь, можливо навіть дуже й дуже далеко, за прийнятим радіосигналом, усе це буде точно виконано.

Такі перспективи. А сьогодні інженери створюють протези, здатні хоч і не цілком, однак багато в чому замінити людині втрачену руку. Сьогодні створюють біоруки-підсилювачі. Вони можуть у кілька разів збільшити м’язову силу людини. Така серводюдина («серво» «допоміжний) буде силачем і чудовим бігуном. Він зміг би також привести в дію м’язоліт.

Так, почавши з майбутнього, ми через сучасне знову повернулися до нього. Людина на крилах «це мрія, а здійснити її допоможе біоніка «наука, яка щойно народилася. Ледь з’явившись на світ, вона зразу ж зробила відкриття там, де раніше не бачили нічого цікавого.

Варто згадати «лише самих видів комах у природі понад півмільйона, а морських тварин «сотні тисяч. Скільки ж несподіванок чекає на нас! Адже людина познайомилась поки що тільки з небагатьма представниками тваринного світу!

Знаменно, що інженер негайно став навчатися в природи. Він удосконалює свої машини і прилади, але він створює й нові.

Він проектує підземохід, маючи перед очима приклад крота. Він будує снігохід, спостерігаючи пінгвіна, котрий відштовхується від снігу ластами. Він створює паливні елементи, подібні до природних біохімічних, в яких працюють бактерії чи водорості. Який же простір відкриється перед ним, коли біоніка розгадає таємниці живих приладів і механізмів! Про що б він міг тоді помріяти?

У своїх мріях він продовжить насамперед подорож у світ малих величин «туди, де без приставки «мілі» та «мікро» не обійтись. Скориставшись прикладом надгострих органів чуття, які має в своєму розпорядженні природа, він створить прилади, що значно перевершують сучасні.

Тоді вимірюванню й спостереженню будуть доступні всі ті відстані, коливання, кількості речовин, світла й тепла, що нині недосяжні для нас. Тоді фактично відкриється ще один світ, як сталося недавно в астрономії: за межами нашої Галактики було виявлено величезну кількість інших галактик, цілий Мегасвіт.

Подібно до того, як надшвидкісна кінозйомка «лупа часу «дала змогу зрозуміти, яка велична мить, яка вона багата на події, так і проникнення за межі сьогоднішньої чутливості приладів, напевно, прочинить двері до над-малого.

З малого виростає велике. Адже маючи справу з неймовірно малими кількостями речовин, змогли відкрити й вивчити властивості нових елементів, добути речовину надвисокої чистоти, застосувати «мічені» атоми, розділити ізотопи.

Коли навчились приймати і підсилювати слабкі сигнали, слабкі струми і світло, тоді прочинили вікно у Всесвіт. Розширилась його досліджена частина, крім того, він виявився іншим «Радіовсесвітом, Всесвітом ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання. І були відкриті радіозірки та радіогалактики, зірки, що не світять, а лише гріють.

То чому не припустити, що тварини й комахи відкриють нам запону того, що нині приховано?

Хімік, наприклад, дістане змогу переконатися суто дослідним шляхом у наявності в морській воді величезної кількості елементів. Нині їх там виявлено сорок чотири. Немає сумніву, що повинні бути й усі останні, які входять до таблиці Менделєєва. Адже знаходять у тілах морських тварин ті елементи, яких не виявлено у воді. Просто ще немає надтонких методів аналізу, просто ми не вміємо поводитися з такими слабоконцентрованими розчинами.

Коли ж згадати про гігантський об’єм Світового океану, мале знову обернеться на велике. Дізнавшись усе про воду, ми зуміємо тоді до кінця використати «рідку руду». Вона постачатиме нам усі елементи менделєєвської таблиці…

Підвищиться точність наших навігаційних приладів. Це значить «літаки й кораблі, а в ще віддаленішому майбутньому і пасажирські геокосмічні ракети зможуть підтримувати безвідмовний зв’язок між найвіддаленішими точками нашої планети.

А розміри хоча б тих самих локаційних систем? Адже системи ці досить громіздкі й важкі. Проте ми не помічали цього, доки не втрутилась біоніка. Метелик сам малесенький, зате його інфрачервоний локатор, «а в тому, що він є, вчені вже переконались, «виявляє перешкоду за десятки кілометрів. І хто знає, може, завдяки метеликам та іншим комахам у багато разів зросте далекість нашого штучного бачення-електромагнітного, теплового, інфра» та ультразвукового!

Згадаймо перешкоди, це лихо всіх приладів, що мають приймати відбиті чи кимсь послані слабкі сигнали. Врешті, гострота такого бачення й залежить від того, чи зуміємо ми відрізнити потрібний нам сигнал від стороннього шуму. Кажан чудово відрізняє «свою» луну серед численних чужих звуків, у тому числі й серед крику та писку інших кажанів. От коли б довідатись, як він це робить! Тоді й перешкоди були б не страшні.