Алан Дин Фостер - Чужий

— Продемонструєш? — запитала Ріплі.

— Так, звісно.

Інженер торкнувся кінцем шокера водогінної труби на стіні. Між ними пробігла блакитна іскра, а потім усі почули приємний голосний тріск і легку свіжість озону. Бретт посміхнувся.

— Усі ваші шокери було протестовано. Усі працюють, і в них вистачає заряду.

— A можна якось знизити напругу? — запитав Даллас.

Паркер похитав головою.

— Ми намагалися створити щось жорстке, але не смертельне. Ми нічого не знаємо про цю істоту, і в нас немає часу встановлювати різні витребеньки на кшталт стабілізатора струму. Кожен шокер створює єдиний незмінний заряд. Ми не чудотворці.

— Уперше чую, щоб ви це визнавали, — сказала Ріплі. Паркер сердито подивився на неї.

— Воно смертельно не пошкодить того маленького гівнюка, якщо, звісно, його нервова система не така вразлива, як у нас, — повідомив Бретт. — Ми в цьому впевнені. Його предок був меншим і досить міцним, — він підняв шокер, як античний гладіатор спис перед тим, як вийти на арену. — Це лише трішки, так би мовити, «повеселить» його, якщо, звісно, моє серце не розірветься від болю, коли нам вдасться розрізати те маленьке чудо.

— Можливо, спрацює, — здалася Ламберт. — Отже, це ймовірне вирішення нашої проблеми номер один. А як щодо проблеми номер два, як його знайти?

— Я подбав про це. — Усі здивовано повернулися і побачили Еша, який тримав невеликий прилад, схожий на комунікатор. При цьому Еш дивився тільки на Далласа, а той не зміг дивитися Ешу в очі й зосередився на маленькому пристрої.

— Оскільки для нас важливо якнайшвидше піймати ту істоту, я тут теж трохи пошаманив. Бретт із Паркером виготовили неймовірну річ, щоб маніпулювати тією істотою, а я придумав, як знайти її.

— Переносний відстежувач? — захоплено запитала Ріплі про компактний прилад. Таке враження, що він щойно зійшов із конвеєра, а не був нашвидкуруч виготовлений у науковій лабораторії торговельного буксиру.

Еш кивнув один раз.

— За його допомогою можна знайти об’єкт, що рухається. У нього невеликий діапазон, але на певній відстані від починає подавати сигнал, і в міру наближення до об’єкта його гучність збільшується.

Ріплі взяла прилад, покрутила і оглянула професійним оком.

— До чого він прив’язаний? Як він відрізнить Чужого від наших хлопців?

— Є два способи, — з гордістю пояснив Еш. — Як я вже говорив, у нього маленький діапазон охоплення по відстані. Це можна було б вважати недоліком, але в нашому випадку — це перевага, оскільки дозволяє розбитися на дві пошукові групи одна неподалік іншої, не перекриваючи два сигнали. Що важливо: у ньому вбудовано чутливий давач густини повітря, тому будь-який рухомий об’єкт матиме значення. Просто виставте його перед собою. Він не такий складний, як хотілося б, але за такий обмежений період часу це найкраще, що я міг зробити.

— Еше, ти зробив чудову роботу, — довелося визнати Далласу. Він узяв прилад з рук Еша. — Цього більше ніж достатньо. Скільки штук ти виготовив?

У відповідь Еш поклав у руку капітана один із двох приладів.

— Тобто ми можемо розділитися на дві групи. Чудово. У мене немає інструкції, ви й не гірше за мене знаєте, як він працює. Той, хто знайде істоту, спочатку повинен полонити її сіткою, якось дотягти до шлюзу і, не гаючись, видути в космос, щойно відчинимо двері. Можете скористатися вибуховими болтами на зовнішніх дверях, якщо бажаєте. Ми також можемо вийти в скафандрах, якщо доведеться.

Даллас вийшов до коридору, щоб спочатку оглянути їхнє приміщення, переповнене людьми й приладами. Здавалося, сюди неможливо потрапити непоміченим, але якщо вони збиралися робити ретельний обшук, то жодних винятків.

— Ми теж для початку перевіримо цей капітанський відсік. — Паркер вів другу групу. Він увімкнув відстежувач, провів ним по капітанському відсіку, уважно спостерігаючи за давачем із нехитрою шкалою.

— Шість поділок, — повідомив Паркер, оглянувши все. — Усе майже збігається з нашим місцеположенням. Здається, тут усе чисто… Якщо ця клята штуковина працює.

Еш промовив без образи:

— Працює. Ти щойно в цьому переконався.

Даллас роздав додаткове обладнання і оглянув інших астронавтів, що стояли в очікуванні.

— Готові?

Хтось іронічно прошепотів «ні». Усі посміхнулися. Страшна загибель Кейна вже почала забуватись. Цього разу вони готувались до зустрічі з прибульцем і сподівалися, що були озброєні потрібними інструментами.