Пол Андерсон - Рука допомоги

Тордин похитав головою, дещо здивований цим галасом.

— Не розумію, — гукнув він Скорроґанові, — Я знаю кундалоанську, принаймні говірки Луаї та Муаса, але…

— Ти їх не почуєш. — відповів Скорроґан. — Тут розмовляють земною. Тубільні мови швидко вимирають.

Товстий соляріанин у яскравому спортивному костюмі гукав апатичного тубільця, що стояв біля своєї крамниці:

— Агов, хазяїн! Цяцьки-ляльки, живо-живо…

— Кундасол, базарна мова, — скривився Скорроґан. — Звичайно, молоді кундалоани вивчають земну мову з дитинства. Але туристи всюди однакові.

Він насупився, і на мить його рука торкнулася бластера на поясі. Але ні — часи змінилися. Сьогодні не заріжеш того, хто тобі не подобається, навіть на Сконтарі. Тепер уже ні.

Турист повернувся й наткнувся на Скорроґана.

— Ой, вибачте, — гукнув він, досить чемно. — Я хоч би глянув, куди йду.

— Байдуже, — знизав плечима Скорроґан.

Соляріанин миттю перейшов на сконтарську з чітким акцентом говірки Нааргейм:

— Я справді хочу вибачитися. Чи можу я запросити вас на чарочку?

— Байдуже, — мовив Скорроґан похмуро.

— Чи й не планета, га?.. Допотопна, як… Плутон! Лечу звідси на Сконтар. Сподіваюся укласти ділову угоду — ви, сконтаріани, знаєтеся на бізнесі!

Скорроґан рикнув на нього та пішов далі, тягнучи Тордина за собою. Вони проминули півкварталу, і син Вальтама спитав:

— Де твої гарні манери? Він намагався бути люб’язним. Чи тобі вже звично ненавидіти людей?

— Мені подобається більшість із них, — мовив Скорроґан. — Але не туристи. Слава долі, їх небагато на Сконтарі. Інженери, бізнесмени, студенти — нехай уже. Я радий, що відносини між Землею та Сканґом гарні, так що ми багато чого матимемо від цього. Але тільки не туристи!

— Чому?

Скорроґан різким жестом показав на миготливий неоновий плакат:

— Ось чому.

Він переклав з земної мови:

ДИВІТЬСЯ СТАРОДАВНІ ОБРЯДИ МАУЇРОА!

ЧАРІВНО! АВТЕНТИЧНО! МАГІЯ СТАРОДАВНЬОЇ КУНДАЛОА!

ЕКСКУРСІЯМ ДО ХРАМУ НАЙВИЩОГО ДУХА — БЕЗПЛАТНІ СУВЕНІРИ!

— Релігія Мауїроа колись мала силу, — мовив Скорроґан стримано. — Це була шляхетна віра, хоч і мала певні ненаукові елементи. Втім, усе це можна було б осучаснити, але запізно. Сьогодні тубільці — або неопантеїсти, або агностики, і вони виконують старі обряди за гроші. Заради шоу, — він скривився. — Кундалоани не втратили всіх своїх мальовничих старобудов і звичаїв, і музики, і решток своєї культури. Але вони вже усвідомили, що це подобається іншим, і це ще гірше.

— Я не дуже розумію, чого ти так сердишся, — сказав Тордин. — Часи змінилися. У нас на Сконтарі так само.

— Не в тій мірі. Поглянь навколо, чоловіче! Ти ніколи не був у Соляріанській системі, але напевне дивився фото. Хіба не бачиш? Це типово соляріанське місто — може трохи провінційне, але типове. Ти не знайдеш сьогодні в системі Аваїкі жодного міста, яке б не було по суті соляріанським.

Ти не знайдеш видатного твору мистецтва, літератури, музики, зараз усе це — або дешева імітація соляріанських творів, або ж забобонне чіпляння за застарілі традиції, романтичні підробки минувшини. Ти не знайдеш науки, яка не є по суті соляріанською, не знайдеш машини, що принципово відрізняється від соляріанських зразків, усе меншає традиційного житла, але щороку будується купа соляріанських хмарочосів. Старе суспільство мертве; лише деякі фрагменти лишилися сьогодні. Родинні зв’язки, основа рідної культури, пішли в небуття, а шлюби так само нетривалі, як і в соляріан. Зникла давня любов до землі, майже нема фермерських господарств. Молодь тікає до міста, щоб заробити мільйон кредів. Вони їдять соляріанські продукти, виготовлені на харчових фабриках, а національна кухня залишилася хіба що в кількох дорогих ресторанах.

Нема більше якісного посуду ручної роботи, домотканих тканин. Вони носять фабричне. Нема більше народних співців, що передають свою майстерність молодим. Вони вже не тільки живуть, але й помирають біля телевізора. Нема більше філософських шкіл Араклеса та Вранамауї, є тільки другорядні коментатори Аристотеля та Коржибського, або другорядні знавці теорії Рассела…

Голос Скорроґана стих. Тордин тихо відповів, за якусь хвилину:

— Я розумію, до чого ти гнеш. Кундалоа сама зробила себе клоном Землі.

— Так і є. Це було неминуче з того моменту, як вони прийняли допомогу від соляріан. Одночасно з цим вони мусили прийняти соляріанську науку, соляріанську економіку, і насамкінець усю соляріанську культуру. Це єдиний доступний для соляріан зразок, і вони використали його для відбудови. І оскільки ця культура була вочевидь успішною, Кундалоа прийняла її. Тепер уже запізно. Вони ніколи не зможуть повернутися назад. Та вони й не хочуть повертатися. Таке бувало й раніше, ти знаєш. Я вивчав соляріанську історію. Ще до об’єднання земної раси, навіть до заселення ними планет своєї системи, на Землі було багато культур, які нерідко радикально відрізнялися. Але врешті-решт так звані західні суспільства, що розвинулися лише за рахунок технологій і повірили в своє верховенство… ну, вони були нездатні співіснувати з іншими. Щоб успішно конкурувати з ними, інші мусили прийняти так званий західний менталітет. І коли Захід допоміг їм у їхній відсталості, вони обов’язково допомагали іншим, але за тим самим західним зразком. З найкращими намірами для всього світу, Захід знищив усі відмінні триби життя.