Микола Дашкієв - Зустріч з тайфуном

Слова диктора вивели глядачів із своєрідного шоку. На трибунах зчинився неймовірний галас, лунали звуки труб, хтось стріляв із шумових пістолетів. Під цю какофонію звуків Джім Хікс поволі йшов сьомою доріжкою, яка щойно принесла йому нечуваний успіх і славу. Він був зовні абсолютно спокійний, весь його вигляд наче підкреслював: я знав, що буде саме так, інакше й не вийшов би на стадіон і не закладав би своїх двісті добре вгодованих овець…

Того вечора Томас Картней і його колеги мали роботу. Джім Хікс з’явився на стадіоні, щоб після успіху на стометрівці ще двічі примусити глядачів шаленіти.

Він повагом, вітаючи трибуни, обійшов навколо легкоатлетичного ядра і зупинився біля ями для стрибків у довжину. Спортсмени щиро привітали його й охоче поступилися чергою для виконання стрибка: коли хлопець володіє такою неймовірною швидкістю, то що він може показати у їхньому виді, де швидкості також належить вирішальна роль? Суддя розтлумачив вівчареві призначення дерев’яного бруска для відштовхування. Суддя прагнув рекорду і побоювався, що заступ за брусок може зіпсувати результат. Хікс подякував судді за пояснення й енергійно попрямував до старту розбігу перед стрибком.

Картней пильно стежив за ним у бінокль. Ще під час бігу у нього виникла підозра, що все побачене — вміло й красиво розіграна містифікація. Нема на стадіоні ніякого вівчаря, виступає давно і добре тренований атлет. Окремими рухами він навіть нагадує Томові когось дуже знайомого. Та й узагалі, досягти такої майстерності самотужки, десь на пасовиськах, неможливо. Картней це знає ліпше за інших.

Ось і зараз вівчар Хікс не просто прямує від ями, він старанно лічить кроки розбігу. Ось ніби спіткнувся, сильно провів ногою по доріжці. Запам’ятаємо: це він зробив контрольну мітку, щоб точно ступити на дерев’яний брусок. Зупинився, різко повернувся на шипах — зробив стартову мітку для початку розбігу. Давай, хлопче, мороч усім голову. Що ж до мене, то присягаюся — менш як за тиждень я точно знатиму, хто ти насправді, загадковий Джім Хікс. Тепер це справа моєї професійної честі, я обов’язково подарую читачам ще одну виняткову сенсацію!

Картней правильно вгадав призначення міток Хікса. А от результат… Він знову примусив трибуни вибухнути оплесками. З першої ж спроби невідомий вівчар пролетів у повітрі 9 метрів 86 сантиметрів. Знову фантастично перевершено світовий рекорд! Стрибуни поздоровляли його, вмовляли виконати принаймні ще дві спроби: раптом він досягне десятиметрової риси. Хікс відмовився. Навіщо стрибати ще, коли й так його вже ніхто не перевершить не тільки сьогодні, а й через багато років. І під несамовите ревище трибун він попрямував до протилежного сектора, де змагалися стрибуни у висоту.

Журналісти й на мить не відривалися від телефонних трубок, фоторепортери передавали знімки просто “гарячими”, безпосередньо з стадіону, хоча вже й програли “перший раунд” Боббі Буду. Їм тільки зараз підвезли спеціальні пристрої, а Боббі вже встиг передати два десятки різноманітних знімків. Картней працював в одному шаленому темпі з усіма. Але він показав умовним жестом Буду: частіше поглядай на мене, невдовзі ми повинні непомітно залишити стадіон.

Інтуїція не зрадила найоперативнішому оглядачу. Джім Хікс завершив сенсаційні виступи стрибками у висоту. Для початку він здолав 2 метри 10 сантиметрів; почекав, поки планку піднімуть ще на 10 сантиметрів. Легко взяв висоту і залишився в секторі сам: усі його суперники вибули з боротьби. Що ж до вівчаря, то він не розмінювався на дрібниці, щоразу збільшував висоту рівно на десять сантиметрів. Ось він легко злетів на 2 метри 30 сантиметрів, потім на 2 метри 40 сантиметрів…

На цій висоті Боббі Буду пощастило зробити добрий нейтральний знімок, під ним можна було написати все, що заманеться, — рекордна висота, переможний стрибок тощо. Боббі миттю заклав плівку в передавач. І тут почав трусити його, хапатися за голову, відверто демонструючи зраділим колегам, що його передавач зіпсувався. Том ледь стримувався, щоб не розсміятися: здорово Боббі розігрує невдачу! Ось він схопив апарати, передавач і притьмом кинувся з стадіону. Правильно, Боббі! Фото можна передати з стоянки машин і там чекати на мене. У нас буде сьогодні цікава подорож, ми зробимо перший крок, щоб з’ясувати, хто ж насправді сховався під ім’ям вівчаря Джіма Хікса?

Раптом Картней отетерів. Джім Хікс уважно глянув на Боббі Вуда, що показав усім спину, весело всміхнувся і зробив рукою їхній домовлений жест — час залишати стадіон! Що це — випадковість? Чи він спеціально сигналізує йому, Картнею: готуйся й ти піти з стадіону. І зразу ж почав розбіг, енергійно прискорив чотири завершальні кроки, відтак майнув над планкою на висоті 2 метри 50 сантиметрів. Вийшов з ями, повернувся обличчям до ложі преси і повторив умовний жест, наче хотів сказати Картнею: все, більше нічого сенсаційного я сьогодні не втну, можеш спокійно залишати стадіон.