Володимир Обручов - Плутонія

Можливо, ви поділитесь на дві партії, з яких одна піде в глиб порожнини, а друга залишиться біля входу, щоб потім іти на виручку першої або принести науці звістку про чудесне відкриття.

Я глибоко сумую, що доля позбавила мене можливості поділити з вами працю, злигодні і відкриття і що я змушений обмежитися цим листом. Якщо він нічого не роз’яснив вам, не зважайте на нього. В усякому разі бажаю вам від щирого серця всяких успіхів.

З щораз більшим інтересом і подивом усі члени експедиції слухали читання листа її організатора. Коли Каштанов закінчив, на деяких час запанувала мовчанка.

Всі обмірковували те, що почули, і намагалися пристосувати його до пояснення всіх дивних фактів і явищ, які спостерігали за останні дні.

— Тепер у мене в голові прояснилося, — з полегшенням зітхнувши, сказав Боровий. — Я розумію і це сонце в зеніті, і тепло, і мамонта з носорогом, і вічні тумани, і фокуси компаса. Тільки пустощів барометра не можу ще пояснити собі як слід.

— Так, майже все зрозуміло! — підтвердив Каштанов. — Я думаю, що спуск в отвір земної кулі почався від перевалу через хребет Руський. Льодовий вал, очевидно, був самим краєм, місцем перегину, минувши який ми опинилися у внутрішній порожнині і пішли замість півночі на південь, як правильно показав компас, хоч напряму шляху ми й не змінювали. Далі ми підіймалися і перейшли через плоский льодовий хребет, спустилися з нього і опинилися в тундрі поблизу краю льодів, утворених із зимових снігів, що їх наносить у глиб порожнини. Мамонт, носоріг, первісний бик збереглися тут завдяки рівномірній, сприятливій для них температурі і відсутності винищувача — людини…

— Так, ми щойно вступили в цю внутрішню порожнину і вже знищили трьох жителів її, — зауважив Громеко.

— Сонце, яке ми бачимо постійно в зеніті, це, очевидно, справжнє маленьке ядро земної кулі, що перебуває ще в розжареному стані і дає світло й тепло внутрішній поверхні товстої й зовсім затверділої оболонки, зовнішній бік якої ми досі тільки й знали. Тепер, завдяки експедиції Труханова, ми можемо ознайомитися хоч частково з цією внутрішньою поверхнею, де побачимо, безумовно, надзвичайно багато цікавого і несподіваного. Адже на перших кроках ми вже зустріли представників флори і фауни, які давно зникли на зовнішньому боці.

— Нам треба охрестити цю нововідкриту країну, а то все говоритимемо «внутрішня поверхня» та «внутрішня поверхня». Адже це вже не Земля Нансена! — сказав Макшеєв.

— Так, вона надто велика і від Землі Нансена відокремлена льодовим поясом. Як же ми її назвемо? — запитав Громеко.

— У цій країні завжди панує день. Центральне світило, сховане в надрах нашої планети, ніби відповідає уявленням стародавніх народів про бога вогню, що таїться під землею. Я пропоную назвати світило Плутоном [14] Стародавні греки називали бога підземного світу Плутоном. , а країну — Плутонією, — запропонував Каштанов.

Були запропоновані ще інші назви, але після деякої суперечки всі погодилися, що Плутонія — найбільш підходить.

— Тепер важливе питання: чи задовольнимося ми тим, що не тільки відкрили отвір, а й спустилися в глиб його і оглянули клаптик Плутонії? Чи не повернемося назад, до «Полярної зорі», щоб повідомити Труханова про блискуче підтвердження його висновків? А чи може спробуємо дістатися в глиб країни вічного світла?

— Звичайно, підемо вперед! Вперед, поки є сили й засоби! У нас ще багато часу! — почулись вигуки.

— І я так думаю, — продовжував Каштанов, — але як ми організуємо дальше дослідження Плутонії?

— Я гадаю, — сказав Боровий, — що далі вглиб, далеко від снігів і льодів, які є наслідком проникнення холоду і опадів з зовнішнього боку Землі, температура буде. вища. Нарти, лижі, собаки будуть для нас тільки тягарем, і їх треба залишити тут.

— Самих собак залишати не можна. Значить, треба послухатися поради Труханова і виділити частину членів експедиції — не менш як два чоловіка, бо хто ж один наважиться залишитися надовго? Ці двоє з собаками, нартами, лижами та іншим зайвим вантажем чекатимуть тут, провадитимуть спостереження в тундрі і на краю льодів. А якщо інші не повернуться до визначеного строку, вони поїдуть назад однією нартою, щоб приставити на «Полярну зорю» звіт про відкриття і бути провідниками нової експедиції, яку пошлють для розшуків пропалої партії та для дальшого дослідження Плутонії.