Василь Базів - Кінець світу. Том 1. До…

Хрущов, як відомо, запланував завершити будівництво комунізму в СРСР у 1980 році. Чому з цього вийшов пшик — відомо. Просто марксизм–ленінізм, за яким зводили цю будову, виявився несусвітньою маячнею.

А от американці на той же 1980–й мали не земні, а галактичні плани. Хоча Гагарін був першим, але далі капіталісти обігнали комуністів в освоєнні космосу в одні ворота. Обігнали як на Землі, так і на Небі.

Багаторазове висаджування на Місяці надихало їх на неабиякі подвиги.

У вересні 1969 року із NASA у спеціальну комісію при президенті США було направлено стратегічну програму, яка передбачала створення на Місяці власної філії із штатом не менше 100 чоловік, а сама агенція із різного роду суміжниками налічувала чверть мільйона працівників.

У тому ж, омріяному Хрущовим, 1980 році американці мали завітати у гості на Марс, перепочивши по дорозі на Місяці. А далі — Венера, Юпітер, Сатурн.

На віку нашого покоління — освоєння усієї Сонячної системи!

Просто дух перехоплює. Але якось раптово ця найграндіозніша в історії людства програма, цілком реальна з огляду на темпи науково–технічного прогресу, дух… спустила. В одну мить усі місячні і ще більш масштабні проекти США та СРСР були згорнуті.

Від тої пори, як Мітчелл повернувся, швидкості освоєння космосу людством упали майже до нуля. Польоти останніх десятиліть — це топтання на місці. Велетенські штати космічної галузі, десятки інноваційних підприємств із суперсучасної техніки ліквідовані через відсутність необхідності.

Жодної економічної мотивації, особливо у багатющих США, — не було і не могло бути. Чистої води волюнтаризм. В одну мить — стоп машина.

Усе, як сказав Порфирій. Природа — проти. І людство покірно зупинилося. Надто допитливі двоногі шукачі небесних пригод слухняно знову забилися у свої земні нори.

Хто, чому і як нам помахав пальцем з Неба?

Повернемося до витоків. Як усе розпочиналося? 16 липня 1969 року на мисі Канаверал стартував космічний корабель «Аполлон–11» із трьома астронавтами на борту — командир Ніл Армстронг, пілот командного відсіку «Колумбія» Майкл Коллінз, пілот модуля «Орел» Едвін Олдрін.

Залізницею із Москви до Владивостока за три доби не доберешся. А космічної мандрівки вистачило, щоб 20 липня о 20–й годині 17 хвилин досягти поверхні Місяця. Людська нога вперше ступила на неземну твердь під ногами неподалік від південно–західного берега Моря Спокою, східніше кратера Сабін.

Потім Армстронг скаже безсмертну фразу: «Цей невеличкий крок однієї людини означає гігантський стрибок людства».

Що тут говорити: Людина — на Місяці! Мало сказати, що вона йшла до того століттями. Сотнями століть!

І як нас прийняли там, поза нашою космічною хатинкою — поза Землею?

Подаю офіційний документ — протокол розмови Армстронга із центром управління польотами у Хьюстоні:

Армстронг: Хьюстон, « Орел» прилунився. Ми знаходимося на території Моря Спокою.

Хьюстон: За нашими контрольними даними всі ваші системи працюють нормально.

Армстронг: Навколо бачу багато кратерів. — І тут голос землянина стає тривожним: — І на відстані півмилі бачу сліди, які схожі на сліди від танка. Нехай космічна база буде про всяк випадок готова (до зльоту).

Далі на землі чують різкі звуки, схожі на гул електропили і свисток локомотива.

Хьюстон: Ви впевнені, що ви зв’язалися не з нами?

Армстронг: Що це? У чому, чорт забирай, справа? Я хотів би знати, що це таке!

Хьюстон: Що відбувається? Щось не в порядку? Хьюстон викликає «Аполлон–11»!

Армстронг: Тут знаходяться великі об’єкти, сер. Величезні! О Боже! Це не оптична ілюзія. У цьому не може бути сумніву. Тут знаходяться інші космічні кораблі! Вони стоять з протилежного боку кратера! Знаходяться на Місяці та спостерігають за нами.

Хьюстон: Що? Якого дідька там у вас відбувається? Що сталося?

Армстронг: Вони тут.

Хьюстон: Центр управління викликає «Аполлон–11».

Армстронг: Ми бачили кілька гостей.

Хьюстон: Повторіть ваше останнє повідомлення.

Армстронг: Я кажу, що тут є інші космічні кораблі. Вони стоять рівною лінією з другого боку кратера.

Хьюстон: Вони перед вами? Чути які–небудь шуми з НЛО?

Армстронг: Вони приземлились тут. Вони тут, і вони спостерігають за нами!

Прийшовши до тями, Армстронг і Олдрін після кількох годин вагань усе ж ступили на Місяць. Встановили прапор США, поставили капсулу з посланням 70 мовами світу і негайно відбули на орбіту.