Жюль Верн - Плавучий острiв

Проте 1875 року король Камехамеха подався до Вашингтона, щоб відвідати президента США Гранта, і віддав Гавайські острови під його руку. Через сімнадцять років президент Клівленд вирішив повернути трон королеві Ліліуокалаиі — на Сандвічевих островах існував у той час республіканський лад і Санфорд Доуль був там президентом, — але в обох країнах піднялися хвилі протесту.

Ніщо, проте, не змогло позаважати тому, що, як видно, записано в книзі долі народів — однаково, народів давніх чи сучасних, — і з четвертого липня тисяча вісімсот дев’яносто четвертого року на Гавайському архіпелазі утверджено республіку на чолі з президентом Доулем.

Стандарт-Айленд робить тут зупинку днів на десять. Багато хто виявляє бажання скористатися з цього і оглянути Гонолулу та околиці міста. Родини Коверлі й Танкердон, найбагатші мешканці Мільярд-Сіті, щодня їздять у порт. З другого боку, хоч плавучий острів відвідує ці місця уже вдруге, захват гавайців не має меж, і цілі юрми їх приїздять подивитися на це чудо. Правда, поліція Сайруса Бікерстафа, яка неохоче пускає на острів чужоземців, пильно стежить за тим, щоб відвідувачі щовечора повертались на берег у зазначену годину. Через ці запобіжні заходи сторонній людині довелось би зазнати багато труднощів, якби вона затрималась на «перлині Тихого океану» без дозволу, що його дістати не легко. Зрештою, з одного й другого боку існують добрі стосунки, але жодних офіційних зустрічей між двома островами не відбувається.

Квартет влаштовує кілька дуже цікавих прогулянок. Нашим парижанам подобаються тубільці. їхні типові риси чітко окреслені: смаглява шкіра, обличчя лагідні й одночасно виявляють почуття власної гідності. І хоч у гавайців тепер республіка, можливо, вони шкодують за своєю колишньою дикунською незалежністю.

«В нашій країні повітря вільне», — каже одне їхнє прислів’я, але вони самі вже не вільні.

Дійсно, після того, як Камехамеха підкорив собі всі острови архіпелагу, після встановлення 1837 року парламентарної монархії, кожним островом керує окремий губернатор. Тепер, за республіканського ладу, вони ще роздрібнені на округи та райони.

— Отже, — каже Пеншіна, — тут бракує тільки префектів, супрефектів і радників префектури, разом з конституцією VIII року [73] Натяк на французьку конституцію VIII року першої французької республіки, що в ній перший консул Наполеон Бонапарт скасував чимало здобутків революції. !

— Чи не час вертатися додому? — втручається до розмови Себастьян Цорн.

Та шкода було б повернутися, не намилувавшись кращими краєвидами Оаху. Вони чудові, хоч рослинність тут і не дуже багата. На узбережжі рясніють кокосової й інші пальми, хлібні дерева, алейритес, що з плодів його добувають олію, рицина, дур-зілля, індиго. В долинах, зрошуваних гірськими потоками, росте трава мінервіа, яка глушить все навколо, і чагарі, що робляться тут деревуваті, як наприклад, місцеві ґатунки лободи й велетенської шпараги халапепе. Лісова смуга, розповсюджуючись угору до двох тисяч метрів, вкриває гірські схили деревуватими травами і заростями миртових, що досягають тут величезних розмірів, височенних, щавелевих, гнучких ліан, які оповивають стовбури й переплітаються з гіллям, скидаючись на кубло гадюк.

Щодо тих рослин, які дають продукцію на ринок і експорт, то тут зростають рис, кокосовий горіх, цукрова тростина. Каботажні судна, курсуючи між островами, звозять ці продукти до Гонолулу, відкіль їх потім відправляють до Америки.

Фауна Гавайських островів не надто розмаїта. Якщо канаки змішуються з тими народами, що досягли вищого рівня розвитку, то в тваринному світі ніщо не відмінилось. Із свійських тварин є тільки свині, кози, кури; хижаків зовсім немає, хіба що знайдеться кілька пар вепрів; зате є москіти, яких не так легко позбутися, багато скорпіонів і різні породи ящірок. Є птахи, що ніколи не співають, серед них пташка «оо», — чорно-жовта гавайська квітникарка; з її жовтого пір’я зроблено знамениту кирею Камехамехи, над якою працювало дев’ять поколінь тубільців.

Багато зусилля доклала людина, щоб створити на Гавайських островах цивілізацію і, наслідуючи Сполучені Штати, заснувати свої вчені товариства, школи з обов’язковим навчанням, багаті книгозбірні, газети, що виходять англійською й канакською мовами. Наших парижан це зовсім не здивувало, бо місцеве панство — переважно американці, і їхня мова тут в обігу так само, як і їхні гроші. Гавайські багатії, що охоче наймають собі слуг з китайців Небесної імперії, чинять це всупереч звичаям американського Заходу, де завзято борються проти цього, називаючи китайців «жовтою чумою».