Жюль Верн - Плавучий острiв

— В усякому разі, поки ми на острові! — додає віолончеліст.

— О, він міцно збудований, мої дорогі земляки! — відповідає Атаназ Доремюс. — Вже півтора року він гуляє на морі, й досі не трапилось жодного більш-менш значного пошкодження. Нічого, крім дрібного ремонту, що навіть не вимагає повернення до бухти Магдалини! Подумайте, адже острів зроблено з крицевої бляхи!

В цих словах відповідь на все, бо ж коли криця не дає цілковитої гарантії, то який же метал надійніший? Криця — це залізо, а хіба ж майже вся наша земна куля щось інше, ніж величезний карбід? Отже, Стандарт-Айленд — це земля в мініатюрі.

Пеншіна цікавиться, якої думки професор про губернатора Сайруса Бікерстафа.

— Що, він також із криці?

— Так, пане Пеншіна, — відповідає Атаназ Доремюс. — Це надзвичайно енергійна людина, талановитий керівник. Та, на превеликий жаль, у Мільярд-Сіті не досить бути з криці…

— Треба, щоб ти був із золота, — зауважує Івернес.

— Цілком справедливо, інакше вас не беруть до рахунку.

Це слушне зауваження. Сайрус Бікерстаф, хоч і має високу посаду, зрештою, тільки агент Компанії. В його віданні — різні акти громадського стану, він стягає мито, стежить за громадською гігієною, за чистотою вулиць, за доглядом полів і городів, приймає скарги від платників податків — одним словом, раз у раз створює собі ворогів серед своїх підлеглих, але це й усе. На Стандарт-Айленді треба мати вагу, а, як каже професор, Сайрус Бікерстаф в рахунок не йде. До того ж службове становище зобов’язує його додержувати середньої лінії між двома партіями, зберігати примирливу позицію і діяти обережно, щоб, роблячи приємність одній, не завдати неприємності другій. Що й казати, політика не легка.

Справді, починають уже окреслюватися ті різні прагнення, які можуть призвести до чвар між двома частинами міста. Якщо мешканці правої оселилися на Стандарт-Айленді з одним лиш наміром — спокійно втішатися тим, що їм дає їхнє багатство, то мешканці лівої починають сумувати за діловою діяльністю. Вони питають себе, чому б не використати плавучий острів, як величезне торговельне судно, чому б не перевозити на ньому вантажі до факторій Океанії, чому на острові відсутні промислові підприємства…

Отже, ці янкі на чолі з Танкердоном, хоч не минуло ще й двох років, як вони тут, гостро відчувають, що їм бракує комерції. І якщо досі вони обмежувалися тільки розмовами, то все ж губернатора Сайруса Бікерстафа не залишає неспокій. Та він сподівається, що в майбутньому справи не погіршають і внутрішні чвари не скаламутять життя на цьому штучному острові, саме й створеному для спокою її миру його мешканців.

Прощаючись із Атаназом Доремюсом, музиканти обіцяють і надалі його відвідувати. Звичайно професор вирушає по обіді до казино, хоч до нього туди не з’являється жодний учень. Та він не хоче, щоб його обвинувачували в недбалому ставленні до занять, і він чекає, повторюючи на самоті свої танцювальні вправи перед свічадами, що марно стоять у порожньому залі.

Тим часом плавучий острів відходить із кожним днем все далі й далі на захід, відхиляючись трохи в південному напрямку, щоб підійти до архіпелагу Сандвічевих островів. У цих широтах, що межують із гарячою смугою, температура вже височенька. Якби не морський вітерець, мільярдяни почували б себе кепсько. На щастя, ночі прохолодні, а дерева й моріжки, зрошені штучним дощем, навіть у найбільшу спеку зберігають свій привабливий вигляд. Щодня опівдні показники квадранта на муніципальній вежі передавано телеграфом в різні квартали міста. Сімнадцятого червня положення Стандарт-Айленду визначається 155° західної довготи й 27° південної широти; він наближається до тропіків.

— Здається, наче само денне світило тягне його на буксирі, - пишномовно говорить Івернес, — або, якщо волієте витонченішого вислову, немов у нього впряглися коні божественного Аполлона!

Зауваження настільки ж справедливе, як і поетичне, проте Себастьян Цорн незадоволено знизує плечима, йому зовсім не до вподоби роль того, кого тягнуть на буксирі… проти його волі.

— Почекайте-но, — повторює він безперестанку, — ми ще побачимо, як закінчиться вся ця авантура!

Зрідка трапляється, щоб квартет не вийшов на свою щоденну прогулянку до парку о тій годині, коли тут повно людей. Верхи, пішки, у колясках — повсюди навкруги моріжків прогулюються всі ті, кого в Мільярд-Сіті вважають за знатних громадян. Місцеві чепурухи демонструють, тут свої туалети, вже треті протягом дня, на цей раз — однокольорові від капелюшка до черевиків, переважно з індійського шовку, надзвичайно модного цього року. Можна побачити також шовкові плаття з штучної целюлози, що міняться всіма барвами, або з штучної бавовни, яку виготовлено з ялинового чи модринового дерева, очищеного від волокна й дрібно розмеленого.