Жюль Верн - Плавучий острiв

Калістус Менбар говорить про все це з таким запалом, що його слова не можуть не вплинути на його слухачів. Він згадує про Сен-Санса, Рейєра, Амбруаза Тома, Гуно, Массне, Верді, про невмирущі шедеври Берліоза, Мейєрбера, Галеві, Россіні, Бетховена, Гайдна, Моцарта, і його приємно слухати, бо він говорить, як людина, що добре їх знає, високо цінує, що присвятила популяризації цих творів усе своє вже досить довге життя імпресаріо. Та його не торкнулась, як видно, вагнерівська епідемія [51] Вагнерівська епідемія, тобто захоплення творами Ріхарда Вагнера, видатного німецького композитора (1813–1883). , що, зрештою, на той час почала спадати.

Коли він зупиняється, щоб перевести дух, Пеншіна каже, користуючись паузою:

— Це все дуже добре, але ваш Мільярд-Сіті, як я бачу, живиться музикою в коробках, законсервованими мелодіями, які вам сюди відряджають, як сардинки в бляшанках…

— Прошу пробачити, пане альте…

— Охоче вам пробачаю, але наполягаю на своєму: ваш фонограф обіймає тільки минуле, й ніколи мешканці Мільярд-Сіті не зможуть почути артиста в ту мить, коли він виступає…

— Ще раз прошу пробачити…

— Наш друг Пеншіна пробачатиме вам стільки разів, скільки ви захочете, пане Менбаре, — каже Фрасколен, — пробачень у нього повна кишеня. Але його зауваження справедливе. Якби ви ще могли встановити зв’язок з американськими чи європейськими театрами…

— Ви гадаєте, що це неможливо, мій любий Фрасколен? — вигукує головний інспектор, зупиняючи свою гойдалку.

— Тобто як?..

— Я кажу, що це виключно питання грошей, а наше місто досить багате, щоб задовольняти всі свої примхи, усі бажання в царині музикального мистецтва. І місто це здійснює…

— В якій спосіб?

— За допомогою театрофонів, встановлених у концертному залі цього казино. Хіба ж до послуг Компанії немає достатньої кількості підводних кабелів, занурених у води Тихого океану, один кінець яких закріплений у бухті Магдалини, а другий залишається на поверхні, підтриманий дужими поплавищами? Отже, коли наші співгромадяни бажають послухати якогось співака Старого чи Нового Світу, котрийсь із кабелів витягають і посилають агентам телефоном наказ до бухти Магдалини. Агенти негайно встановлюють зв’язок з Америкою чи Європою. Дріт, або кабель, з’єднують із тим або іншим театром чи концертною залою, і наші меломани, зібравшись у цьому казино, можуть реально бути присутні на тому далекому концерті і аплодувати…

Але там не чують, що вони плескають! — зауважує Івернес.

— Прошу пробачення, пане Івернесе, їх чують по зворотному кабелю.

І потому Калістус Менбар удається до нескінченних розумувань у галузі музики, яку він уважає не тільки за вияв мистецтва, але й за лікувальний засіб. Діючи за системою Дж. Гарфорда з Вестмінстерського абатства, мільярдяни могли пересвідчитись, що таке застосування музики дає надзвичайні наслідки. Ця система здатна підтримувати здоров’я людини в прекрасному стані. А що музика впливає на нервові центри, то звукові хвилі сприяють розширенню кровоносних судин, поліпшують кровообіг, за потребою прискорюючи його чи послаблюючи. Музика регулює биття серця й дихання в залежності від тональності й сили звуків, нарешті, вона допомагає живленню тканин. З огляду на все це в Мільярд-Сіті створено осередки музикальної енергії, які передають звукові хвилі в житлові будинки телефонним дротом та іншими засобами.

Квартет слухає, порозкривавши роти. Ніколи ще музикантам не доводилось чути, щоб про мистецтво міркували з погляду медицини, і навряд їм це припало до вподоби. Однак фантазер Івернес уже ладний запалитися цими теоріями, що, зрештою, беруть свій початок ще за царя Саула, створеними відповідно до приписів і рецептів славнозвісного арфіста Давида [52] За біблейською легендою арфіст Давид вилікував староіудейського царя Саула від хвороби своєю грою на арфі. .

— Так, так! — вигукує Івернес, вислухавши переконливу промову головного інспектора. — Це цілком природно. Треба тільки вибирати відповідно до діагнозу! Вагнер і Берліоз для хворих на недокрів’я…

— А для сангвінічних [53] Сангвінік — рухлива, завжди збуджена людина. темпераментів — Мендельсон або Моцарт, це багато корисніше, ніж бромистий стронцій! — додає Калістус Менбар.

Втручання Себастьяна Цорна вносить брутально буденну ноту в цю піднесену розмову.

— йдеться зовсім не про це, — каже він. — Навіщо ви затягли нас сюди?