Жюль Верн - Плавучий острiв

Поки що представники і правої, й лівої частини міста провадять і так і сяк попередній підрахунок голосів. І за всіма прогнозами виходить, що голоси поділяються нарівно. Жодний кандидат не матиме більшості, коли будь-яка сторона не відмовиться від кількох голосів. Але ці голоси тримаються свого кандидата так міцно, як зуби в щелепах тигра.

Напередодні голосування збудження виборців іще зростає. Про те, щоб порозумітися, не може бути й мови. Прибічники Джема Танкердона й Нета Коверлі уникають зустрічатися навіть на вулиці. Вже зовсім не ходять з одної частини міста до іншої. Мешканці і тої, і другої не йдуть далі Першої авеню. Мільярд-Сіті перетворився на два ворожих міста. Єдиний, хто бігає в розпачі туди і сюди, схвильований, засмучений, знеможений, весь спітнілий, подаючи добрі поради праворуч і ліворуч і одержуючи лише образи звідусіль, це головний інспектор Калістус Менбар. Двічі чи тричі на день він виринає, як корабель без керма, в залах казино, де квартет ще більше дотинає його своїми марними розрадами.

Що ж до комодора Сімкоо, він обмежується тими обов’язками, що йому визначено. Він веде плавучий острів згідно з затвердженим маршрутом. Почуваючи відразу до політики, він ладен погодитися на будь-якого губернатора. Його офіцери, так само як і офіцери полковника Стюарта, виявляють повну байдужість до питання, яке баламутить усі голови. Стандарт-Айленду аж ніяк не загрожують воєнні заколоти.

А поки що рада нотаблів без кінця засідає в мерії, де час минає в обговореннях, суперечках і сварках. Справа доходить до особистих образ. Поліція змушена вдатися до деяких застережних засобів, бо люди з ранку до вечора юрмляться перед будинком муніципалітету й часом чутно бунтівничі вигуки.

В той час повсюди рознеслася вельми сумна новина: учора перед Уолтером Танкердоном, що з’явився до особняка Коверлі, зачинено двері. Нареченим заборонено зустрічатися, і якщо вже їхнє весілля не відсвяткували до нападу новогебрідців, хто наважиться запевнити, що воно будь-коли здійсниться?

Нарешті настало 15 березня. У великій залі муніципалітету починаються вибори. Бурхливий натовп заповнює сквер, як. колись населення Рима збиралось перед квіриналом, де конклав обирав нового папу [139] Квіринал — палац папи римського. Конклав — рада кардиналів — найвищих після папи духовних осіб у католицькій церкві, - що збирається для обрання папи. .

До чого ж призведе останнє обговорення кандидатур? Попередні розрахунки так само вказують на те, що голоси поділяться нарівно. Що станеться, коли представники правої частини не зрадять Нета Коверлі, а лівої — так само будуть підтримувати Джема Танкердона?

Великий день настав. Між першою й третьою годиною звичайне життя на Стандарт-Айленді зупиняється. Натовп із п’яти чи шести тисяч чоловік хвилюється, наче море, під вікнами муніципалітету. Вони чекають наслідків голосування в раді нотаблів, наслідків, про які негайно буде повідомлено телефоном в обидві частини міста і в обидва порти.

Перший тур голосування закінчується о годині тридцять сім хвилин.

Кандидати одержали однакове число голосів.

За годину відбувається другий тур.

Він не вносить будь-яких змін у наслідки першого туру.

О третій годині тридцять п’ять хвилин — третій і останній тур голосування.

І цього разу так само кожний кандидат дістає половину голосів і ні на один голос більше.

Тоді члени ради розходяться і розумно чинять. Якби засідання тривало далі, надмірне збудження призвело б їх до бійки. Коли вони переходять сквер і повертають ті до особняка Танкердона, а ті до особняка Коверлі, юрба проводжає їх гнівним гомоном і наріканнями.

Проте треба якось вийти з цього становища, яке не може тягтись ще далі і завдає великої шкоди інтересам Стандарт-Айленду.

— Між нами, — каже Пеншіна, коли він і його товариші дізнались від головного інспектора про наслідки трьох турів голосування, — мені здається, що є дуже простий спосіб розв’язати це питання.

— Який? — питає Калістус Менбар, здіймаючи в розпачі руки вгору. — Який?..

— Розрубати острів посередині… поділити навпіл, як перепічку, на дві рівні частини, і хай кожна пливе собі куди хоче з обраним за своїм смаком губернатором…

— Розрубати наш острів! — вигукує з жахом головний інспектор, наче Пеншіна запропонував відтяти одну з його кінцівок.

— За допомогою зубила, кліщів і молотка можна легко роз’єднати шворні, - додає «Його високість», — питання буде розв’язане, і на поверхні Тихого океану замість одного плавучого острова опиниться два.