Жюль Верн - Плавучий острiв

Дійсно, починається виборча кампанія. Виборці завзято наполягають і під’юджують членів ради, серед тридцятьох представників якої однакове число припадає на «лівих» і на «правих». Уже тепер можна певно сказати, що обрання нового губернатора призведе до значних незгод, бо між Джемом Танкердоном і Нетом Коверлі знов виникає суперництво.

Кілька днів минає у підготовчих нарадах. З самого початку ясно, що через самолюбство обох кандидатів домовитись буде важко або й зовсім неможливо. Глухий неспокій охоплює місто й обидва порти. Агенти обох частин міста підбурюють людність, щоб вплинути на нотаблів. Час минає, але не видно, щоб можна було дійти згоди. А що, як Джемі Танкердон і його найвпливовіші однодумці з лівої частини міста спробують накинути свої ідеї, засуджені головними представниками правої, і здійснити свій зловісний проект — обернути Стандарт-Айленд на промисловий і торговельний острів? Друга частина міста ніколи на це не погодиться! Одне слово, іноді здається, що перемагає партія Коверлі, іноді — що партія Танкер дона бере гору. Відсіль взаємна лайка й дошкульні докори між обома таборами й помітне відчуження обох родин, відчуження, яке Уолтер і міс Ді воліють не помічати. Як їх обходить ця політична метушня?

Існує, проте, дуже простий спосіб залагодити справу, принаймні з адміністративного погляду: ухвалити, щоб обидва суперники по черзі виконували обов’язки губернатора —: півроку один, півроку другий, навіть протягом року, якщо так здасться краще. Ця умова поклала б край суперництву й задовольнила б обидві партії. Але розумні поради ніколи не мають успіху в нашому недостойному світі, і хоч Стандарт-Айленд і незалежний від суходолів, на ньому буяють усі пристрасті, властиві мешканцям землі!

— Ось, — сказав якось Фрасколен своїм товаришам, — ось ті ускладнення, яких я побоювався…

— А що нам до всіх цих чвар! — відповів Пеншіна. — Хіба вони завдають нам якої шкоди? За кілька місяців ми прибудемо до бухти Магдалини, наш ангажемент закінчиться, і кожний з нас ступить на тверду землю… маючи мільйончик у кишені…

— Якщо не скоїться ще якогось лиха! — підхоплює незгідливий Себастьян Цорн. — Хіба на цій плавучій озії можна бути певним завтрашнього дня? Після того, як наразились на англійський корабель, на нас напали хижаки, після хижаків — навала новогебрідців, після тубільців…

— Доки ти будеш крякати, наче ворона? — вигукує Івернес. — Замовч, або ми заткаємо тобі дзьоба!

Усе ж дуже шкода, що шлюб Танкердон-Коверлі не відсвяткували призначеного дня. Новий зв’язок поєднав би обидві родини, напруження становища само собою ослабилось. Допомогло б, безперечно, і втручання молодого подружжя… Так чи інакше, загальне збудження невдовзі вщухне: вибори мають відбутися 15-го березня.

Тепер і комодор Сімкоо вживає заходів, щоб зблизити між собою обидві частини міста. Але його просять не втручатися в те, що його не стосується. Йому доручено вести плавучий острів, хай він і веде! Йому треба уникати мілин і рифів, хай же це й робить! А політика зовсім не його справа.

І комодор Сімкоо змушений взяти це до уваги. В зв’язку з виборчою кампанією розпалюються й релігійні пристрасті, і духівництво — йому не слід було цього робити — втручається в політику більше, ніж то йому пасує. А вони жили досі у добрій злагоді, протестантська церква й католицький собор, пастор і епіскоп!

Що ж до газет, само з себе зрозуміло, що вони включились у боротьбу. «Нью-Геральд» підняла зброю за Танкердона, «Старборд-Кронікл» — за Коверлі. Чорнило ллється потоками, і можна чекати, що до нього долучиться й кров! Нове лихо! Хіба не досить вона зросила незайману землю Стандарт-Айленду під час битви з новогебрідськими дикунами?

Загалом більшість мільярдян цікавиться насамперед долею наречених, чий роман перервався на першому розділі. Але що можна зробити, щоб забезпечити їхнє щастя? Стосунки між двома частинами міста припинились. Ані прийомів, ані запрошень, ані музикальних вечорів! Якщо так триватиме, інструменти Мандрівного квартету візьмуться цвіллю у футлярах, і наші артисти отак, заклавши руки в кишені, одержуватимуть свої неймовірні гонорари.

Головного інспектора, дарма що він і не зізнається в цьому, точить смертельна тривога. Становище його фальшиве, він сам це добре усвідомлює і докладає все своє уміння й розум, щоб подобатися і тим, і тим — а це вірний спосіб не подобатися нікому.

На дванадцяте березня Стандарт-Айленд значно наблизився до екватора, хоч ще й не досяг тої широти, де на нього чекатимуть пароплави з бухти Магдалини. Вони ще не запізнюються, але вибори, призначені на 15-е, можливо, відбудуться до їхнього прибуття.