Володимир Владко - Аргонавти Всесвіту

Здесь есть возможность читать онлайн «Володимир Владко - Аргонавти Всесвіту» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1956, Издательство: Молодь, Жанр: Фантастика и фэнтези, Космическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Аргонавти Всесвіту: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Аргонавти Всесвіту»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Науково-фантастичний роман розповідає про незвичайні пригоди астронавтів, які здійснили подорож на загадкову планету Венеру.

Аргонавти Всесвіту — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Аргонавти Всесвіту», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Є! Ось вони!

У пухкому грунті виднілися сліди гумових чобіт з їх характерними металічними підківками. Дівчина пішла в широкий підземний хід, вона йшла легко, вільними кроками: значить, обидва падіння не завдали їй шкоди. Гаразд, але навіщо вона вирушила в цей тунель, чому не залишилася на дні провалля чекати допомоги?

Підземний хід не заглиблювався далеко. Мабуть, він тягнувся весь час метрах у п’яти-шести під поверхнею Венери, не глибше. Про це свідчив і пухкий вологий грунт, і численне коріння дерев, що звисало зверху і з стін тунелю.

Сліди Галі було виразно видно протягом метрів двохсот, до місця, де тунель роздвоювався. Тут вони одразу зникали. Даремно Ван Лун намагався відшукати бодай один відбиток гумового чобота: все було немов заметено широкими смугами, наче величезна мітла пройшлася підземним ходом. Ця мітла знищила всі дрібні сліди. Ван Лун зазирнув у одне розгалуження, в друге… Його спостережливе око відзначало всі особливості, всі деталі. І він немовби бачив на власні очі те, що тут відбувалося.

Галя швидкими кроками йшла тунелем до його розгалуження. Тут вона зупинилася в роздумі, — мабуть, міркувала, куди саме їй іти далі. Пішла вона нібито наліво, — сюди скерований останній відбиток чобота. А з правого відгалуження виповзла якась велика тварина, яка важко тягла свій тулуб пухким грунтом. Тому слідів Галі більше не видно, тварина повзла тим самим ходом.

Усе це зрозуміло. Неясно одне: чи пощастило дівчині уникнути зустрічі з твариною, чи вона зіткнулася з нею? Чи, може, вона тікала, а тварина наздогнала її? Знову тривожні, невтішні догадки, що аж ніяк не радують… Втім, відповідь на це можна дістати тільки в тому разі, якщо йти далі слідами цього підземного велетня, який плазував уздовж тунелю. Так, а що ж, до речі, являє собою цей тунель? Очевидно, він також не може бути природним.

«Вважаю, нора крупної тварини, — знову подумав Ван Лун. — Чи не тієї, про яку розповідав Микола Петрович?..»

Він ішов уздовж підземного ходу швидкими, хоча й зовсім неквапними, розміреними кроками. Це була звична хода досвідченого мандрівника, який давно оволодів майстерністю багато ходити, не витрачаючи при цьому ані крихітки зайвої енергії. Якщо б хтось інший спробував іти поруч з Ван Луном, то дуже швидко відстав би від нього або змушений був би раз у раз переходити на прискорений крок. Спокійна, розмірена хода Ван Луна не заважала йому в той же час уважно розглядати все на своєму шляху, помічати найменші подробиці, які випали б з уваги іншої людини.

Ось він на секунду спинився і підійшов до товстелезного обривка коріння, що звисав зі стіни. Коріння було розсотане, перетерте, наче жорнами, хоча досягало впоперек чверті метра. Ван Лун несхвально похитав головою:

— Втім, у цієї тваринки досить міцні щелепи. Такого звіра треба зустрічати обережно.

За кілька хвилин Ван Лун знову спинився. Його увагу привернули дивні світні камінці в стінах підземного ходу. Він виключив прожектор і присів біля тих камінців, пильно їх розглядаючи.

— Еге, дуже цікаві світляки. Подумав був, що живі. Ні, камінчики. Таких досі не бачив.

Але він не мав часу для роздумів про світні камінці. І, включивши знову прожектор, Ван Лун рушив далі.

Його насторожений слух відзначив би навіть найслабіші, далекі звуки. Але чуйний мікрофон на його шоломі не міг спіймати нічого, крім шуму кроків самого мандрівника.

Більш за все непокоїла Ван Луна відсутність слідів Галі. Припустимо, що дівчина тікала від тварини, яка переслідувала її. Але, тікаючи, вона бодай час від часу мусила наближатися до стін, залишати біля них сліди. І Ван Лун тоді помітив би їх, адже ж він дуже добре бачив відбитки своїх ніг на пухкому грунті. Одне з двох: або тварина була такою великою і широкою, що буквально протискувалася в підземному ході і справді стирала своїм важким тілом всі сліди на грунті і навіть на стінах, або… або вона наздогнала-таки дівчину, схопила її і понесла з собою. І знову Ван Лун зусиллям волі відігнав від себе це сумне припущення.

Хід здавався безконечним. Уже двічі Ван Лун поглядав на годинник. Подорож під поверхнею Венери тривала понад годину, проте виявити нічого нового не вдавалося.

Ті ж самі стіни і склепіння з пухкого грунту, що осипався під найменшим дотиком; у них повкраплювані у великій кількості світні камінці. Таке ж саме коріння дерев, що переплітається іноді в примхливе мереживо. І ніяких слідів, крім тих, які залишила гігантська тварина, що рухалася підземним ходом якийсь час тим самим напрямом, що й Ван Лун. Двічі йому зустрічалися розгалуження, і щоразу мандрівник обирав той хід, яким раніше проплазувала тварина: на превеликий жаль Ван Луна, в жодному з розгалужень йому не пощастило помітити слідів дівчини…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Аргонавти Всесвіту»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Аргонавти Всесвіту» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Володимир Бабула - Сигнали з Всесвіту
Володимир Бабула
libcat.ru: книга без обложки
Володимир Владко
Володимир Владко - Ідуть роботарі
Володимир Владко
Володимир Владко - Дванадцять оповідань
Володимир Владко
Володимир Владко - Чудесний генератор
Володимир Владко
Володимир Владко - Фіолетова загибель
Володимир Владко
Владимир Владко - Аргонавти Всесвіту
Владимир Владко
Володимир Владко - Позичений час
Володимир Владко
Володимир Владко - З далеких планет
Володимир Владко
Володимир Владко - Нащадки скіфів
Володимир Владко
Отзывы о книге «Аргонавти Всесвіту»

Обсуждение, отзывы о книге «Аргонавти Всесвіту» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x