Владімір Парал - Війна з багатоликим звіром

— День у день скрутніше. Ми випробували всі протимазутові прожектори і пропелери.

— А як, власне, вони працюють?

— Дуже просто. Мазут виникає через агломерацію, акумуляцію, седиментацію й дифузію. Інколи й завдяки накопиченню величезної кількості відходів. Найсприятливіші умови для цього — темрява, тепло та нерухомість. А за допомогою прожекторів і пропелерів ми саме й порушуємо ці умови, розумієш? Б’ємо світлом по мазутові, розганяємо його струменями повітря й таким чином знищуємо.

— Це дуже цікаво.

— Вчені та практики доводять…

— Побачимо, що з того вийде в нашім Усті. Радіо вже передавало про комунальні квартири, а Трнкова казала мені в пральні, що для нас лишиться квартира евакуйованих Дурдиків. Невже всі ми з цілого поверху змушені будемо жити в одній квартирі?

— Спатимемо, звичайно, вдома. Але незабаром у нас вимкнуть електрику, опалення, гарячу воду… тобто всі види енергії, що виробляється спаленням вугілля й нафти. Адже промисловий дим — головне джерело для конденсації мазуту. Діятимуть лише гідроелектростанції та АЕС.

— Виходить, повернемося до свічок?

— Свічки будуть заборонені так само, як і запальнички, сигарети та будь-який відкритий вогонь, оскільки полум’я сприяє виробленню мазуту.

— І телевізор, звичайно…

— Безперечно. Телевізор працюватиме тільки в комунальній квартирі. Як і решта електроприладів, люба. В тому числі твій фен і моя електробритва.

— Ото буде життя! Вдома темрява, холоднеча… а ми змушені будемо тулитись у квартирі Дурдиків разом з усією зграєю з нашого поверху.

— Доведеться звикати.

— Хотіла б я побачити, як ти сидітимеш перед телевізором на одному дивані з Рогановою й… Роганом. А я товктимуся біля однієї плити з усіма тими нестерпними жінками. І митимуся в одній ванні з тією шкапою Рітою!

— Доведеться якось порозумітися, люба.

— Але ж як? Адже на нашому поверсі сусіди завжди ворогували. Якщо ми не могли порозумітися, живучи в чотирьох різних квартирах, то як це буде в одній?..

Він гарний, шкіра в нього біла й чиста, як у дитяти, думала Леона, дивлячись на свого чоловіка. При цьому кремезні плечі, могутні груди, по-спортивному струнка фігура, а стегна, мов у важкоатлета, він увесь пружний, могутній і важкий. А я ніжна, тендітна, слабка, чутлива, нервова й дуже жвава… Чудова пара, а що хіба?.. Станда з насолодою лежить у ванні й чекає, коли я потру йому спину. Так починається наша любовна гра. Щонайменше тричі на тиждень ось уже протягом дев’яти років… Мені подобається його проста й невимушена спрага… Сьогодні я йому добре віддячу за свою ранкову зраду. І кішка одержить друге блюдечко молока.

Коли чоловік рушив до спальні, жінка несподівано згадала про своє прання, вивішене на балконі. Відкривши засклені двері, вона швидко зняла білизну в темряві з мотузка, а в кімнаті жахнулася: з випраних рушників і сорочок на неї сповзали шматки липких бурих медуз. Раніше дашка над балконом вистачало, тепер мазутні драглі сягнули й сюди.

Старанно зачесана, напахчена, вдягнена в ефектну білу мереживну сорочку, Леона стояла вся в рудих драглях, що немов рухалися по ній. Вона здавалася собі прокаженою. На душі раптом стало теж брудно й гидко…

— Ну, йди вже! — почувся зі спальні чоловіків голос.

— Зараз, любий.

Сьогодні Леона мусила зібратися на силі.

МІСТО МОСТ — першим у північній Чехії зазнало зараження. Евакуацію мешканців нижніх поверхів будинків у гори було проведено вчасно, ще до проголошення ТСЗ. Спільні квартири виправдали себе. «Проживши в нашому будинку п’ятдесят років, я тільки тепер зрозуміла, які гарні в мене сусіди», — вихваляла своїх нових друзів по спільній квартирі пенсіонерка Анна Янечкова.

ПІВНІЧНОЧЕСЬКИЙ КРАЙОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ, ОБЛАСНИЙ ТА МІСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІ КОМІТЕТИ МІСТА УСТІ ОГОЛОШУЮТЬ ТИМЧАСОВИЙ СТАН ЗАРАЖЕНОСТІ (ТСЗ), ПОЧИНАЮЧИ ВІД СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ, 19 ЛИСТОПАДА, 3 10 ГОДИНИ РАНКУ. ДИРЕКТОРИ ПІДПРИЄМСТВ І ВСІХ УСТАНОВ ПОВИННІ РОЗПЕЧАТАТИ КОНВЕРТИ З ТРЬОМА БРУНАТНИМИ СМУГАМИ Й НЕГАЙНО ВИКОНАТИ ВСІ ІНСТРУКЦІЇ ШТАБУ ТСЗ. ПОВТОРЮЄМО: ПІВНІЧНОЧЕСЬКИЙ КРАЙОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ, ОБЛАСНИЙ ТА МІСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІ КОМІТЕТИ…

Уночі за вікном почався гуркіт, бахкання й свистіння, ніби хтось ковзав по шибках важким безформним черевом. Павла підвелась, опустила штори й знову заснула, а вранці прокинулася, як завжди, виспана й бадьора. Доктор філософії й театрознавства Павла Роганова (39 років) легенько, щоб не збудити чоловіка, торкнулася пальцями до його плеча, аби пересвідчитися, що він поряд.