Борис Штерн - Смарагдова планета

— Пишемо петицію до Верховної Ради, як запорожці султанові, — підтримав його сантехнік й забряжчав іржавими трубами у сумісному санвузлі. — Треба щось змінювати. Почнемо з назви.

Двоє українців і один єврей наклеювали шпалери й мовчали через відому причину, хоча й починали вже розуміти, що нікуди від своєї долі не поїдуть, а житимуть, як і раніше, горілку питимуть в кущах бузку.

Знову скликали суботник, аби відшкребти Дім на набережній своїми силами, але, як то кажуть, тільки козу потішили. Прийняли було рішення замалювати кіптяву, але ж: де дістати товарняк цинкового білила. Щоправда, є на складі дві бочки іржавої вохри, та то ж курам на сміх!

Отак і стояв чорний Дім на похмурій набережній, тоді як ремонт у квартирі Федора Федоровича не припинявся. Варка Степнівна разом із Таїсою й Анютою зашпаровували свою провину.

Принагідно зазначимо: керівництво не було у захваті від цього експерименту для дисидента… Подумаєш, дисидент. Ну то й що? А може, Матуся збирається віддати йому на відкуп увесь райцентр з метою експериментального художнього оформлення? Блакитний, рожевий і фіолетовий періоди в розібраному стані? У стилі Сальвадора Далі? Не бувати цьому, доки керівництво ще в силі. У самих стелі почорніли, а тут… Матуся, схоже зовсім з глузду з’їхала на терені іноземної валюти й отих дверей.

Поки начальство розмірковувало з приводу доцільності Матусиних дій, вона тим часом навідалася до Аеліти й мала з нею тривалу, майже тригодинну розмову. Після пожежного пікніка Аеліта втратила апетит, як і тягу до вештання по райцентру. Незалежно лежала на тлі ремонту в розкладному фотелі і штудіювала врятованого нею ж Олексія Толстого. Читалося важко, хоча й літери ще не забула.

«Слова — спочатку лише звуки, потім ледь просвітлені, ніби як крізь туман, поняття — потроху наливалися соком життя. Тепер, коли хтось вимовляв ім’я — Аеліта, воно непокоїло його подвійно: смутком першого слова АЕ, що означало «той, кого бачать востаннє» і відчуттям сріблястого світила — ЛІТА, тобто «світла зірка». — Так мова нового світу найтоншою матерією вливалася в уяву».

Нічого не второпати!

Коли фотель викинули, розляглася на югославській канапі з наміром будь-що, а дочитати «Аеліту» до кінця…

Нарешті можна й щось втлумачити…

«Родити, ростити істоти для смерті, ховати… Непотрібне, сліпе продовження життя…» Так розмірковувала Аеліта і думки її були мудрими, але тривога не минала. Тоді вона вилізла з постелі, вдягла плетені пантофлі, накинула на голі плечики халатик й пішла до ванної кімнати; роздяглася, стягнула волосся вузлом й почала спускатися мармуровими сходами до басейну».

По тому Аеліта відчула нестримний потяг до ідентичності: сповзла з югославської канапи, встромила ноги в пантофлі і почовгала до суміщеного санвузла приймати крижаний душ — гарячої води у Мамонтівці не було споконвічно. Затим знову розпласталася на канапі і заходилася читати. А це вже цілком зрозуміло:

«Іхошка сіла неподалік Сина Неба й почала чистити овочі. Її густі вії підморгували, тож відчувалося — веселе дівча.

— Чого це у вас на Марсі баби якісь сині? — заговорив Гусєв російською. — Дурепа ти, Іхошка, життя справжнього не знаєш».

Зайнята розумовою працею Аеліта не забувала пожаліти Федора Федоровича, а заодно себе, усвідомлюючи, що така шикарна квартира не на добро — незабаром її звідсіля виженуть.

От і Матуся прийшла… Зараз і розпочнеться.

Але Матуся звернулася до неї на диво поштиво: на ім’я ще й по-батькові:

— А чи не збираєтеся, Аеліто Олексіївно, ближнім часом відвідати Сан-Франциско? Не все ж на канапі вилежуватися?

Дві обійдені долею жінки порозумілися з півслова. Та й про що теревенити? Аеліта твердо вирішила: вискочити заміж за дисидента-Кешу й нараз розв’язати затяжне питання з пропискою на цій землі. А тривалу тригодинну розмову зайняв перегляд кольорового телевізора, де того вечора крутили п’ятдесят восьму і п’ятдесят дев’яту серії «Рабині Ізаури».

Пообливалися слізьми над поневіряннями бразильської рабині й склали такий план: першого дня прибулець дисидент-Кеша відвідує оселю й натрапляє на Аеліту, яка заманливо лежатиме на канапі. Другого дня він поведе Аеліту до ЗАГСу, де Матуся власноруч обвінчає їх без усіляких тримісячних перевірок почуттів. Третього дня Аеліта з дисидентом забирають двері й шурують до Москви, Москви, Москви, — а там і до Сан-Франціско рукою подати. Але ж на другий день може трапитись небажане ускладнення: чи поведе Кеша Аеліту до ЗАГСу?