Леонід Сапожников - Вічний рух

Інспектор дістав із сейфу матеріали справи.

— Звичайно, я все поясню. Але по дорозі.

Вони вийшли з офіса, коли починало сіріти і промені сонця проштовхувались крізь хмари. Місто просиналося.

Зранку було кілька вільних годин через запізнення представників фірми і Остин Ів вирішив провести їх спокійно і приємно для себе. Зручно вмостившись у великому шкіряному кріслі, він випив міцної кави і неспішно почав переглядати вранішній випуск новин. Дійшовши до третьої сторінки з подивом зазначив, що навіть не поцікавився першою полосою. Завжди вона привертала його увагу надовго, адже всі найважливіші події були освячені саме там. Він перегорнув аркуші назад і завмер від раптової судоми. Руки затремтіли, а від страху звело в шлунку. Перша полоса починалась заголовком:

«Хто ж убив Артура Бруляка»

Поруч були його фотографії десятирічної давності та зроблені нещодавно. Він зібгав краї газети і почав читати, щохвилинно зачіплюючись за слова статті. В тексті були представлені всі матеріали старого слідства, переплетені з новими пошуковими даними. Потім докази свідків, колишньої сусідки і колишньої коханки і зрозуміло, висновок з коментарем.

Свідомість мала залишити його. Очі вже не бачили нічого, окрім брудно-сірого туману. Він чітко знав, що тепер його чекало. Його не лякало те, що він віддасть вінець слави справжньому господарю, він боявся тріскотні і позору в своїх елітних колах. Боявся порожнечі майбутнього життя, ницості, жебрацтва після стількох років тріумфу.

Далі все було просто.

Крижаними руками він дістав зі столу пістолет і підніс його до скроні. В очах промайнуло фабричне тавро на дулі: К-666. Він не хотів вагатися і зціпивши зуби, натиснув на курок. Різкий постріл здійняв повітряний поштовх.

По хвилі всі відчули ще один сильний поштовх, від якого затремтіло все скляне на столі і у шафах. Далі знову і знову. Середньої сили землетрус на заході докочувався до міста. Поштовхи не були надто сильними і, не зчинивши руйнувань, землетрус на півгодини заспокоївся.

Там, де він відбувався, континент ледь зсунувся в бік моря, притиснувши накопичення магматичної магми з другого боку. Виверження почалося одразу. Розірвавши в тому місці землю розплавлена лава метнулася вгору, полишаючи воду і піднімаючись охолодженою кам’яною масою, що деякою мірою нагадувала хрест. Місцеві поклади рідкої лави, що знаходились на великій глибині з усіх сил тисли на невеличку перешкоду і врешті тут мав відбутися сильніший землетрус. Течії магми накопичувалися біля старого вулкану, який дрімав уже кілька тисяч років. Вони могли зірватися у прірву і скупчитися на західному схилі. Сповзаючи і скочуючись у водні глибини вони мали змінити загальний вигляд сусідніх земель.

З російської переклала Лариса МУДРАК

Посеред пам’яті вовча яма, куди потрапило моє Вчора.

І лише теперішність.

Лише згірок. Згірочок. Зжурбочок.

Я триного шкутильгаю, здряпуючи нагар соснових свічок, вигортаючи носаками торішню глицю. Вгорі — шматки дощу. Міжмістя — це коли праворуч непрогляддя свинцю, а ліворуч — ледь чутне шосе.

Карл у Клари викрав корали. Клара від Карла зробила аборт.

Потім у півкілометра затяжний спуск і сосняк тут зовсім спрозорюється, а далі — міст. Як лялечка. А на самому березі — зіщулилась хатина.

Все буде чудово, якщо… якщо господиня за рік не упокоїлась. Від мосту вниз стежка до самого порогу. Краплини тут швидко випаровуються до білуватої духоти.

Сигарети встигли розмокнути.

На пагорбку я спіткнувся об сонячний п’ятачок. Вмостився просохнути. Спиною до стовбура. На хвилину у цій теперішності.

Метрів за п’ятдесят загавкали дві собаки. Навмання. Для порядку. Багато тут ходить різного люду — зла не напасешся. Коли ж біля хвіртки мене раптом підкосило і я повиснув на штахетнику — собаки замовкли, підібгавши вертляві хвости. На їхнє гавкання вийшла господиня. Жива, слава Богу. Хватка ще є…

Виття одноманітне і безкінечне — це пікірувальники хвилею. їхні ковтки захлинаються біля самісінької землі. Зараз накриють. А я замість крику — в гарячий пісок.

Не треба!

— Жар!.. І примудрився ж я!

Безодня холодного вітру.

Дощ.