Юрко Покальчук - Паморочливий запах джунглів

За півроку розлучився і казав, що десь рік від сексу його нудило, спортом займався, йогою, там всякою такою хернею, аби себе відволікти.

Але куди від того хуя дінешся!

Знайшлася і на Славка якась нова любов, ну і далі все у нього склалося дуже навіть класно. Тепер крутий бізнесмен, двоє дітей, купа бабок. Казав, що той шок навіть йому в чомусь допоміг!

Вадим зітхнув! Мені й свого малоприемного спогаду вистачає, на хєра мені такі допомоги! Я й так знаю, що «женщіна друг человека, живе біля нього і на нього похожа».

Це чоловічі легенди, Вадим вже давно позбувся цих ілюзій. – А реальність – он Макс, хто біля кого живе і хто ким поганяє!

А чому от всі анекдоти про трахання і про те, як хтось комусь зрадив і хтось комусь куди-небудь засадив.

Навіть про Чапаева і Петьку і то те саме. «Петька повернувся з Парижа, засадив Василю Івановичу в сраку і питає – от вгадайте, що я вам засадив, а Василь Іванович крекче і каже – палець.

А Петька сміється – не вгадали, а ручки то мої ось, обидві тут!»

Вадима посіли філософські роздуми про трахання, він їхав у метро, і голова його була зайнята цією важливою і непересічною темою.

Макс розповів ще один анекдот. І тут знову ж таки безсенсовність одруження була Максові не тільки зрозуміла, але й дуже прийнятна, але водночас…

«Приходить майор додому змучений, ще й змок під дощем, голодний, зайшов на кухню, щось там пережер на ходу, роздягається і в ліжко.

Відкидає ковдру, а там на його жінці лейтенант лежить.

Майор жахається:

– Ну я це роблю з обов'язку! А ти що тут робиш?»

Треба розповісти Катерині. Цікаво, чи їй сподобається?

А взагалі, чого це Макса тягне на анекдоти про те, як чужих жінок трахають. Чи сам насправді хоче чогось такого, чи просто анекдотами себе підбадьорює…

Ну, та менше з тим!

Вадим зателефонував до Катерини.

– Все, як домовились! Я рада тебе чути!

З Катериною у Вадима колись був короткий роман.

Любов пройшла, помідори зав'яли. Катерина вийшла заміж, у неї було вже двоє дітей. Але якось кілька років тому вони з Вадимом зустрілись на Хрещатику, просто зіткнулись лицем до лиця і розбалакались, пішли на каву, і раптом виявилось, що в них гарні дружні взаємини, і пішло далі. Вадим познайомився з її чоловіком, редактором модного жіночого журналу, часом бував у них у гостях.

Але у Катерини виразно лишився до нього не тільки зовнішньо дружній інтерес, і Вадим, цінуючи приятельські взаємини, уперто уникав будь-яких спогадів про минуле, які несамохіть десь витали у повітрі над ними при кожній зустрічі, і це трохи мучило Вадима, але водночас доставляло йому дрібку козлячого чоловічого задоволення.

У неї все добре, все гаразд, але я такий крутий пацан, що вона й досі трохи в мене закохана, отож, ну крутий я перець. І така от херня часом крутилась не зовсім виразно в нього в голові.

І на її прохання зустрітись і поговорити, порадитись він не відмовлявся майже ніколи. Це бувало не часто, але все ж – старий друг краще нових двох і так далі.

Вадим завжди уважно ставився до своєї зовнішності, робив невеличку зарядку, одягався дуже охайно і над усе дбав, щоби черевики в нього були добре начищені, і одеколони були вищого ґатунку, і краватка пасувала до піджака, і навіть ремінь мав бути більш чи менш того ж кольору, що і краватка.

Вересень був доволі теплий, так що можна було одягатись легко. Вони зустрілись із Катериною у кафе, і Вадим готовий був до майже обов'язкової півгодинної тиради Катерини на всі можливі теми. Без зупинки вона переходила з однієї теми на іншу, і це було трохи смішно, бо вона час від часу підкреслювала, як до нього ставиться і як цінує його дружбу, а він, безсовісний, ніколи навіть зайвого комплімента їй не скаже.

Вадим тут же сказав, що вона чудово виглядає і що він теж дуже цінує їхнє приятелювання.

На що Катерина одразу ж відповіла, що це штампи і що він нічого сам вигадати не може, ну що з нього візьмеш, непутьовий гуляка, такий він є, але ми тебе любимо не тільки за це.

У якусь мить Вадимові стало нудно. Питання крутилося довкола Катерининого сина, який у своїх майже дванадцять, хоч і добре вчиться і особливо жалітися нема на що, але тільки й сидить за комп'ютером і грає в дурні комп'ютерні ігри, і вона не знає, як його навернути до якихось книжок, і її Микола не має часу на пацана.

А той от-от почне дозрівати, і як з таким бути, і вона недавно прочитала молодого письменника Любка Дереша книжку «Культ», і там стільки наркоманії у цих пацанів, а ще й сексуальне життя назріває, і вона хвилюється за цю дурнувату моду на наркотики і бездумний секс, і що він може порадити, як от їй бути зараз з пацаном.