Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Зрозумівши це, я побачила, що моя кімната все ще була неприбраною, хоча в ній було багато журнальних стелажів, книжкових полиць, шухляд та предметів, призначених для зберігання. «Чому моя кімната ще досі виглядає захаращеною, адже я так старалася впорядкувати та прибрати свої речі?» – дивувалася я. Впавши у відчай, я передивилася вміст кожного предмета для зберігання й усвідомила: більшість цих речей були мені непотрібні. Хоча я і думала, що наводжу лад у своїй кімнаті, насправді я лише марнувала час, забираючи з поля зору те, що мені було непотрібно. Ховаючи речі, ви лише створюєте ілюзію того, що проблема безладу вирішена. Але рано чи пізно всі предмети для зберігання заповнюються речами, кімната знову перетворюється на хаотичний безлад, і ви шукаєте нові та «прості» методи зберігання, рухаючись по негативній спіралі. Саме тому прибирання має починатися з відкидання непотрібних речей. Нам потрібно вдатися до самоконтролю й відкидати речі, поки не вирішимо, що справді варто зберігати.

Я серйозно зацікавилася прибиранням у молодших класах і відтоді постійно його практикувала. Щодня я прибирала одне місце – свою кімнату, кімнату брата, кімнату сестри, ванну кімнату. Щодня я планувала, де прибиратиму, і займалася «кампаніями», які нагадували розпродаж: «П’яте число кожного місяця – день вітальні», «Сьогодні – день прибирання комірчини», «Завтра я повоюю з шафками у ванній кімнаті».

Я дотримувалася цієї традиції, навіть коли була старшокласницею. Коли я приходила додому, то одразу ж прямувала до кімнати, яку вирішила прибрати, навіть не знімаючи шкільної форми. Якщо моєю метою були пластикові контейнери у ванній шафці, я відчиняла дверцята, висипала вміст одного з контейнерів, включаючи косметику, мило, зубні щітки та бритви. Тоді я сортувала їх за категоріями, поміщала в коробки й ставила назад у шафку. Нарешті, я захоплено дивилася на охайно впорядковані речі та приступала до наступного контейнера. Я годинами сиділа на підлозі, сортуючи речі в шафі, поки моя мама не кликала мене вечеряти.

Одного дня, коли я сортувала речі з одної шухляди в шафі у передпокої, я завмерла від подиву. «Я ж прибирала в цій шухляді вчора», – подумала я. Насправді це була інша шухляда, але всі речі, що лежали всередині, були однакові – косметика, мило, зубні щітки та бритви. Як і день перед тим, я посортувала їх за категоріями, розмістила в коробки й поставила назад у шафу. Саме цієї миті мене осяяла думка: сортувати речі за місцем розташування – фатальна помилка. Шкода, що я зрозуміла це аж через три роки.

Багато людей дивуються, що такий начебто практичний підхід насправді є поширеною пасткою. Суть проблеми полягає в тому, що люди часто зберігають речі одного виду в різних місцях. Коли ми прибираємо кожну кімнату окремо, ми не помічаємо, що повторюємо ту саму роботу в різних місцях, і замикаємося у безперервному колі прибирання. Аби уникнути його, я рекомендую здійснювати прибирання за категоріями. Наприклад, замість того, щоб вирішувати, яку кімнату сьогодні прибрати, поставте за мету, як-от: «Сьогодні одяг, завтра книжки». Однією з головних причин, чому стільком із нас не вдавалося успішно прибрати дім, є те, що ми зберігаємо надто багато речей. Такий надлишок є результатом того, що ми просто не знаємо, скільки речей зберігається в нашому домі. Якщо зберігати однотипні речі по всьому дому й прибирати за один раз лише одне місце, ми ніколи не охопимо всього об’єму й тому прибирання триватиме вічно. Аби уникнути такої негативної спіралі, прибирайте за категоріями, а не за місцем розташування.

Автори книжок про прибирання часто стверджують, що причини безладу залежать від самої людини, і тому нам потрібно знайти той метод, який би найкраще підходив нашому типу особистості. На перший погляд цей аргумент видається переконливим. «Ось чому я не можу привести свій простір до ладу, – думаємо ми. – Метод, який я використовую, не відповідає моєму характеру». Ми можемо навіть перевірити таблиці, що показують, який метод спрацьовує для лінивих, зайнятих, вимогливих чи невимогливих людей, і обрати той, що нам підходить найкраще.

У певний момент я цікавилася ідеєю класифікувати методи прибирання відповідно до типу особистості. Я читала книжки з психології, питала своїх клієнтів, яка в них група крові, який характер у їхніх батьків і т. ін., і навіть звертала увагу на дати їхнього народження. Упродовж п’яти років я займалася пошуком загальних принципів, які визначали б найкращий метод для кожного типу особистості. Натомість я зрозуміла, що немає сенсу змінювати підхід, який би відповідав вашому характеру. Коли йдеться про прибирання, більшість людей надто ліниві та зайняті для нього. Щодо вимогливості, то кожен має свою думку стосовно певних речей, але не всіх. Коли я вивчала запропоновані категорії особистостей, то усвідомила, що мій характер підходить до всіх типів. Отже, за якими стандартами я мала класифікувати причини, унаслідок яких утворюється безлад?