Мари Кондо: Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Також я вигадала для себе кілька індивідуальних «ігор». Наприклад, одного дня, прочитавши статтю про те, як заощадити гроші, я вигадала гру під назвою «економія енергії»; я ходила по будинку й витягала з розеток пристрої, які на той момент не працювали, хоча тоді я ще нічого не знала про електричні лічильники. Прочитавши іншу статтю, я заповнювала пластикові пляшки водою і клала їх у туалетний бачок в індивідуальному змаганні з економії води. Статті на тему зберігання речей надихали мене перетворювати картонні пакети від молока на шухлядки для столу й робити полички для листів із порожніх коробок від відеокасет, які я розміщувала між меблями. У школі, поки інші діти грали в квача чи стрибали на скакалці, я непомітно йшла до класу і там приводила до порядку книжкові полиці чи перевіряла комірчину зі швабрами, постійно критикуючи неправильні методи зберігання: «Якби ж тут був S-подібний гачок, усім цим було б набагато легше користуватися».

Але була одна проблема, яка, здавалося, не мала вирішення: як би я старанно не прибирала, дуже скоро знову з’являвся безлад. Картонні шухлядки мого столу незабаром переповнилися ручками. Поличка для листів з коробки від відеокасет була настільки наповнена листами та паперами, що вони висипалися на підлогу. Майстерність у кулінарії та шитті приходить із практикою, проте, хоча прибирання – це також вид домашньої роботи, я ніколи не намагалася вдосконалити свої вміння, і, як би часто я не прибирала, ефект не залишався надовго.

«Цьому не зарадиш, – втішала я себе. – “Ефект зворотної дії” неминучий. Якщо я робитиму всю роботу за один раз, я лише втрачу до неї бажання». Я читала такі слова в багатьох статтях про прибирання й думала, що це правда. Якби зараз у мене була машина часу, я б повернулася в минуле й сказала собі: «Це неправда. Якщо використовувати правильний підхід, “ефект зворотної дії” не спрацьовуватиме».

У більшості людей вислів «ефект зворотної дії» асоціюється з дієтою, але коли він уживається в контексті прибирання, то не втрачає свого значення. Здається логічним, що раптове й кардинальне зниження рівня забрудненості дому може мати такий самий ефект, як суттєве зменшення кількості калорій: спочатку настає покращення, проте воно триває недовго. Але не ведіться на цей обман. З того моменту, коли ви починаєте пересувати меблі й викидати непотріб, ваша кімната змінюється. Усе дуже просто. Якщо ви докладете гігантських зусиль, аби привести свій дім до ладу, ви повністю його очистите. «Ефект зворотної дії» трапляється з тими людьми, які притримуються помилкової думки, що вони ретельно вичистили дім, коли насправді вони лише частково посортували речі й прибрали їх на зберігання. Якщо ви правильно наведете порядок у домі, то зможете підтримувати його постійно, навіть якщо ви лінива чи неохайна людина.

Як щодо пропозиції, що ми повинні прибирати щодня потроху? Хоча вона звучить переконливо, не варто одразу ж їй вірити. Причина, чому вам здається, що прибирання ніколи не закінчиться, полягає саме в тому, що ви прибираєте потроху.

Змінити свої звички, яких ви набували протягом кількох років, – не така вже й легка справа. Якщо вам ніколи не вдавалося навести лад у своєму будинку, то для вас буде майже неможливо привчити себе прибирати потроху. Люди не можуть змінити свої звички, не змінивши способу мислення. Це не так легко! Адже контролювати свої думки дуже важко. Проте існує один спосіб змінити своє ставлення до прибирання.

Тема прибирання вперше привернула мою увагу, коли я навчалася у середніх класах школи. Я натрапила на книжку Нагіса Тацумі «Мистецтво викидати непотріб», що пояснювала, як важливо позбуватися непотрібних речей. Я придбала цю книжку в магазині, коли поверталася додому зі школи, зацікавлена темою, із якою раніше не стикалася, і ще досі пам’ятаю те захоплення, яке я відчувала під час її читання в поїзді. Я настільки поринула в книжку, що ледь не пропустила свою зупинку. Коли я приїхала додому, то одразу пішла у свою кімнату, взявши з собою кілька пакетів для сміття, і провела там декілька годин. Хоча моя кімната була невеликою, поки я дочитала книжку, уже вісім пакетів були наповнені різними речами – одягом, якого я ніколи не носила, підручниками з молодших класів, іграшками, якими вже не бавилася, моїми колекціями гумок та печаток. Я навіть забула, що ці речі існують. Після того я непорушно сиділа на підлозі цілу годину, дивлячись на купу сміття і дивуючись: «Навіщо я взагалі зберігаю цей непотріб?»