Мари Кондо: Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Однак я впевнена у своєму оточенні. Коли мова йде про одяг, який я вдягаю, будинок, у якому живу, людей у моєму житті та про моє оточення в цілому (хоча збоку це може здатися досить дивним), я відчуваю впевненість та вдячність за те, що мене оточує те, що я люблю, – речі та люди, які є особливими, цінними та надзвичайно дорогими для мене. Речі та люди, які дають мені радість, підтримують мене. Вони додають мені впевненості, що зі мною все буде гаразд. Тим людям, що почуваються так, як колись почувалася я, яким бракує впевненості в собі і яким важко відкрити своє серце іншим, я хочу допомогти побачити, скільки підтримки вони одержують від простору, у якому живуть, і речей, що їх оточують. Ось чому я проводжу свій час, навідуючись до будинків людей і даючи їм інструкції щодо прибирання.

«Викидайте все, що не дає вам радості». Якщо ви вже застосовували цей метод, то мали б зрозуміти, що визначити речі, які тішать вас, не так уже й складно. У той момент, коли ви торкаєтеся речі, ви вже знаєте відповідь. Набагато важче наважитися щось викинути. Ми придумуємо цілу низку причин, щоб цього не робити, наприклад: «Я не користуюся цією каструлею вже рік, але хтозна, можливо, вона мені ще знадобиться» або «Це намисто, яке подарував мій хлопець, тоді мені дуже подобалося». Але якщо ми подумаємо глибше про причини, через які нам не хочеться розлучатися з певними речами, то зрозуміємо, що їх існує тільки дві – прив’язаність до минулого та страх за майбутнє.

Під час процесу відбору, коли ви натрапляєте на якусь річ, що не дає вам радості, але яку не можете викинути, зупиніться на хвилинку та запитайте себе: «Через що мені важко позбутися цього предмета – через прив’язаність до минулого чи страх за майбутнє?» Ставте таке запитання щодо кожного предмета. У такий спосіб ви почнете помічати певну «модель власності» над вашими речами, наприклад: прив’язаність до минулого, прагнення до стабільності в майбутньому або поєднання обох. Важливо зрозуміти свою «модель власності», тому що вона виражає цінності, які керують вашим життям. Питання про те, чим ви хочете володіти, – це насправді питання про те, як ви хочете прожити своє життя. Прив’язаність до минулого та страх перед майбутнім не тільки впливають на вибір речей, якими ви хочете володіти, а й є критерієм, за яким ви ухвалюєте рішення щодо кожного аспекту вашого життя, зокрема вашого ставлення до людей та роботи.

Наприклад, жінка, яка хвилюється за своє майбутнє, навряд чи вибере собі чоловіка, який їй подобається і з яким їй було б добре. Вона, мабуть, вибере того, стосунки з яким будуть вигідні або який виключить можливість, що жінка залишиться в майбутньому сама. Коли мова йде про вибір професії, та сама жінка, швидше за все, обере роботу у великій компанії, оскільки це забезпечить їй більше можливостей у майбутньому або вона зможе прагнути до певної кваліфікації, що стане гарантією стабільності, а не через те, що ця робота їй подобається і вона б хотіла нею займатися. Натомість дівчині, яка живе минулим, буде важко перейти до нових стосунків, оскільки вона не може забути хлопця, з яким розійшлася два роки тому. Їй навіть буде важко спробувати нові методи, навіть якщо попередній метод більше не є ефективним, оскільки до цього моменту він таки працював.

Коли ця чи інша модель мислення ускладнює наше розставання з речами, ми не бачимо, що нам потрібно саме зараз. Ми не впевнені, що дасть нам радість і що ми шукаємо. У результаті ми збільшуємо кількість непотрібних речей, фізично та морально ховаючи себе в них. Найкращий спосіб визначити, що нам необхідно, – позбутися того, що нам непотрібне. Не варто здійснювати подорожі в далекі країни чи влаштовувати день покупок. Усе, що вам потрібно зробити, – це виключити всі речі, яких ви не потребуєте, знайшовши до кожної з них правильний підхід.

Процес розгляду та відбору наших речей може бути досить болісним. Він змушує нас глянути в обличчя нашим недолікам та слабким місцям, нерозумним рішенням, які ми робили в минулому. Мені не раз було соромно, коли я дивилась в обличчя своєму минулому під час прибирання. Моя колекція ароматизованих гумок ще з початкової школи; колекція предметів за мотивами мультфільмів, яку я збирала в старшій школі; одяг, який я купувала в старших класах, що надавав мені дорослішого вигляду, але який мені зовсім не личив; сумки, які я купувала через їхній гарний вигляд у крамниці, хоча знала, що вони мені непотрібні. Речі, які нам належать, реальні. Вони існують тут і зараз, будучи результатом рішень, які ми ухвалювали в минулому. Неправильно ігнорувати їх чи позбуватися без належного розгляду, ніби заперечуючи вибір, який ми колись робили. Саме тому я виступаю проти того, щоб ви дозволяли речам накопичуватися або викидали їх без ретельного обдумування. Лише коли ми дивимося на свої речі по черзі й переживаємо ті емоції, які вони пробуджують, ми можемо по-справжньому оцінити наші з ними відносини. Існує три способи підходу до речей, які нам належать, – оцінити їх зараз, оцінити їх колись або уникати оцінювання до кінця своїх днів. Вибір за нами. Але особисто я вважаю, що краще оцінити їх зараз. Якщо ми визнаємо свою прив’язаність до минулого чи страх перед майбутнім, щиро оцінивши свої речі, ми зможемо побачити, що насправді має для нас значення. Цей процес своєю чергою допомагає нам визначити наші цінності та зменшити сумніви й розгубленість під час ухвалення рішень. Якщо ми впевнені у своєму виборі й переходимо до дій з ентузіазмом, не дозволяючи сумнівам стримувати нас, ми зможемо досягнути більшого. Інакше кажучи, що швидше ми розберемося зі своїми речами, то краще. Якщо ви плануєте навести лад у своєму будинку, починайте зараз.