Я не могла повірити своїм вухам. Вона скористалася методом «відправ увесь непотріб батькам». Коли я тільки починала займатися своїм бізнесом, то думала, що відправляти речі «додому» могли тільки ті люди, які були родом із великих сімей у сільській місцевості. Багато моїх клієнток були самотніми жінками чи молодими матерями, які жили в Токіо. Коли вони питали мого дозволу відіслати свої речі до будинку батьків, я казала: «Звичайно, але за одної умови – ви зробите це прямо зараз». Я не замислювалася про це до того часу, поки моя клієнтура не почала включати людей з сільської місцевості. Коли я побачила, у якому стані будинки батьків, то була змушена взяти свої необдумані слова назад.
Тепер я розумію, що людям, у яких є зручне місце, куди вони можуть відіслати речі, наприклад будинок батьків, насправді не дуже поталанило. Навіть якщо будинок великий і має багато кімнат, він не є якимось четвертим виміром, що безкінечно розширяється. Люди ніколи не забирають коробки, які відправляють «додому». Їх навіть ніхто не відкриває.
Але повернімося до моєї розповіді. Через деякий час мама А почала брати мої курси. Я знала: якщо вона їх успішно закінчить, нам доведеться щось зробити з тими коробками, що А відіслала додому. Приїхавши в будинок її матері, я побачила, що за кімнатою А ніхто не дивився. Її речами були заповнені книжкова шафа та комод, а на підлозі стояли дві великі коробки. Мрією її матері було мати свій простір, де вона змогла б розслабитися, але, хоч А вже давно переїхала від батьків, її речі все ще зберігалися в тій кімнаті, і єдине місце, яке її мама могла назвати своїм, була кухня. Усе це виглядало дуже дивно. Я зателефонувала А і заявила: «Ти і твоя мати не закінчите мого курсу, поки не розберетеся з тими речами, які ти відіслала в дім своїх батьків».
У день нашої останньої зустрічі А виглядала дуже щасливою. «Тепер я до кінця свого життя можу ні про що не турбуватися», – сказала вона. А поїхала до батьківського дому і навела лад зі своїми речами. У коробках вона знайшла щоденник, фотографії колишніх залицяльників, цілу гору листів та листівок. «Я лише обманювала себе, відправляючи речі, з якими не могла розлучитися, до будинку моїх батьків. Тепер, подивившись на ці речі, я зрозуміла, що пережила пов’язані з ними моменти повною мірою й тепер можу подякувати цим сувенірам за ту радість, яку вони мені колись подарували. Коли я їх викинула, то відчула, ніби вперше поборола прив’язаність до минулого».
Так, це правда. Беручи в руку кожну річ із сентиментальною цінністю і вирішуючи, чи викинути її, ви наводите лад у своєму минулому. Якщо ви просто кладете ці речі в шухляду чи коробку, то не оглянетеся, як ваше минуле стане тягарем, що гальмуватиме вас і не даватиме жити тут і зараз. Впорядкувати свої речі означає впорядкувати своє минуле. Ви ніби «перезавантажуєте» своє життя і з’ясовуєте всі свої справи, щоб можна було зробити наступний крок уперед.
Фотографії: цінуйте себе такими, якими ви є зараз
Останнє, що належить до речей із сентиментальною цінністю, – це фотографії. Звичайно, у мене є вагома причина, чому ми повинні залишати їх на кінець. Якщо ви сортували й позбувалися речей у такому порядку, який я рекомендувала, тоді ви, імовірно, натрапляти на фотографії у різних місцях: між книжками на полиці, у шухляді столу, у коробці зі всякою всячиною. Хоча багато з них ви, мабуть, зберігаєте в альбомах, я впевнена, що ви знайшли дві-три фотографії, прикріплені до якогось листа чи ще досі не витягнуті з конверта фотостудії (гадки не маю, чому стільки людей залишають фотографії у цих конвертах). Оскільки ми часто знаходимо фотографії у найбільш неочікуваних місцях під час сортування інших категорій, набагато ефективніше буде класти їх в одному відведеному місці та впорядкувати їх наприкінці прибирання.
Є ще одна причина, чому я рекомендую організовувати фотографії в останню чергу. Якщо ви почнете сортувати фотографії, ще не вдосконаливши своє вміння відчувати, що дає вам радість, то увесь процес сортування вийде з-під контролю і ви не досягнете бажаного результату. І навпаки, якщо ви дотримувалися правильного порядку прибирання (одяг, книжки, документи, комоно , речі з сентиментальною цінністю), процес ітиме гладко і ви будете здивовані своєю здатністю приймати рішення на основі того, що дає вам радість.
Існує лише один спосіб посортувати фотографії, і вам потрібно пам’ятати, що він займе чимало часу. Правильний метод – витягнути всі фотографії з альбомів і дивитися на кожну з них по черзі. Ті, хто протестує, що це займе надто багато часу, насправді ніколи не сортували фотографії правильно. Фотографії існують лише для того, щоб висвітлити певну подію чи період. З цієї причини на них потрібно дивитися по черзі. У такий спосіб ви побачите, як дивовижно легко вам вдасться відчути різницю між тими, що беруть вас за душу, і тими, що ні. Як завжди, зберігайте тільки ті фотографії, дивлячись на які ви відчуваєте радість.
Читать дальше