Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

«Момент клацання» у кожного буває різним. Для любителів взуття ідеальна кількість може становити сто пар, а для любителів книжок ніщо, крім книжок, не має такої цінності. Деякі люди, до яких належу і я, мають більше домашнього одягу, ніж одягу для «виходу на люди»; іншим подобається ходити вдома голяка, і тому в них немає домашніх речей (ви здивуєтеся, як багато людей належать до цієї категорії).

Наводячи лад у своєму домі та скорочуючи кількість речей у ньому, ви побачите, що має для вас справжню цінність, що є по-справжньому важливим у вашому житті. Але не зациклюйтеся на методах зменшення кількості речей і їх зберіганні. Натомість вибирайте тільки те, що дає вам радість, і насолоджуйтеся життям відповідно до ваших стандартів. У цьому й полягає справжнє задоволення від прибирання. Якщо ви ще не досягнули «моменту клацання», не хвилюйтеся. Продовжуйте скорочувати кількість речей. Беріться за цю роботу з упевненістю у своїх силах.

Обирайте лише ті речі, які викликають радість, коли ви до них доторкаєтеся.

Вішайте тільки той одяг, який краще почуватиметься на плічках.

Не бійтеся викинути надто багато. Настане момент, коли ви відчуєте, скільки речей вам потрібно.

Якщо ви вже прочитали мою книжку до цього моменту, ви, мабуть, помітили, що в моєму методі ваші відчуття – це стандарт, відповідно до якого потрібно ухвалювати рішення. Багатьох людей такі розмиті критерії, як «речі, що приносять вам радість» чи «момент клацання», можуть спантеличити. Чимало інших методів пропонують чітко поставлені цілі: викидайте все, чим не користувалися понад два роки; сім піджаків і десять блузок – ідеальна кількість; викидайте одну річ щоразу, як купуєте щось нове. Але я вважаю, що саме з цієї причини такі методи призводять до «ефекту зворотної дії».

Навіть якщо завдяки цим методам ви можете навести тимчасовий лад у своєму домі, автоматичне дотримання критеріїв, запропонованих іншими й заснованих на їхніх «ноу-хау», не матиме довготривалого ефекту, крім того випадку, якщо їхній критерій збігається з вашими стандартами. Тільки ви можете знати, яке середовище робить вас щасливими. Процес відбору та сортування речей – надзвичайно особиста справа. Аби уникнути «ефекту зворотної дії», вам необхідно створити свій метод прибирання за власними стандартами. Саме тому так важливо визначити, як ви ставитеся до кожної речі, яка вам належить.

Той факт, що ви маєте надлишок речей, які не можете викинути, не означає, що ви дбаєте про них. Насправді все навпаки. Зі скороченням їх кількості до того об’єму, з яким ви зможете легко впоратися, ваші стосунки з речами набудуть життєвої енергії. Те, що ви позбуваєтеся чогось, не означає, що ви забуваєте своє минуле чи ту особистість, якою ви колись були. Завдяки процесові відбору лише тих речей, які дають вам радість, ви зможете точно визначити, що ви любите та чого потребуєте.

Коли ми стикаємося зі своїми речами, вони пробуджують у нас масу емоцій. Ці відчуття – справжні. Саме ці емоції дають нам енергію жити далі. Вірте тому, що каже ваше серце, коли ви ставите запитання: «Чи дає ця річ радість?» Слухаючи свою інтуїцію, ви здивуєтеся, як швидко вдасться встановити зв’язок з вашими речами і які радикальні зміни трапляться з вами після цього. Ваше життя ніби порине в магію. Наведення ладу вдома – це магія, яка робить ваше життя яскравим та щасливим.

Ось режим, якого я дотримуюся щодня, коли повертаюся з роботи. Спочатку я відчиняю двері й повідомляю своєму будинкові: «Я вдома!» Узявши пару взуття, яку я носила вчора й залишила в передпокої, я кажу: «Дякую вам за важку працю», – і ставлю її у тумбу. Тоді я знімаю взуття, у якому ходила сьогодні, й охайно ставлю його в передпокої. Потім прямую до кухні, ставлю на плиту чайник і йду до спальні. Там я обережно кладу свою сумочку на килимок з овечої шкури та знімаю одяг. Я вішаю піджак і сукню на плічка, кажучи їм: «Ви добре попрацювали», – і чіпляє їх на деякий час на ручку шафи. Я кладу свої колготки в кошик для брудної білизни, яка стоїть у правому куті мого гардеробу, висуваю шухляду, вибираю одяг, у якому мені хочеться ходити вдома, і вдягаюся. Тоді вітаюся з кімнатною квіткою, яка сягає мені пояса, і гладжу її листя.

Моє наступне завдання – викласти все, що міститься у сумці, на килим і покласти кожну річ на своє місце. Спочатку я виймаю всі чеки. Тоді зі словами вдячності я кладу свій гаманець у спеціальну коробочку в шухляді під ліжком. Біля нього кладу проїзний квиток і візитки. Свій наручний годинник я кладу в рожеву старовинну скриньку в ту саму шухляду, намисто й сережки – на підставку для прикрас. Перед тим як засунути шухляду, я кажу: «Дякую за все, що ви сьогодні зробили для мене».