Аарон Швальнер - Серпи. Таємниця правда головною психушки Росії

Після цієї процедури вас ще поглядом оцінить черговий психіатр (найчастіше, інтерн), задавши кілька поверхневих питань, після чого в супроводі іншої санітарки (яка прибула за вами з відділення), зануривши особисті речі в пакети (дорожню сумку з собою теж не можна, так як і вона може служити засобом суїциду), ви підете двома поверхами вище – до місця своєї дислокації, що не покинете наступні 28 днів. Називається воно «П'яте бесстражное відділення» (всього 6 відділень, серед них 3 стражных, 1 бесстражное, наркологічне та примусового лікування для жінок).

Відкривається двері 3 поверхи, і вашому погляду постає земне пекло, з боку виглядає досить світськи. Він являє собою коридор у такому сталінському стилі – зі стінами, обшитими дубовими панелями, зеленим кольором вільних місць, м'якими шкіряними меблями і настільки ж м'яким, приглушеним світлом. Таке враження, що потрапив на ближню дачу Коби в Кунцево. Праворуч від входу коридор переривається скляними дверима, за яку вхід заборонений – це зона лікарів. Туди ми потрапимо, але трохи пізніше. Ліворуч він йде метрів на 10, впираючись у двері стражного відділення. Ці 10 метрів і є «П'яте бесстражное».

По обидва боки коридору – шафи з робочим одягом персоналу і подэкспертных, яку їм видають для переміщення між корпусами по вулиці. Навпроти входу – крихітна ординаторська, майже ніколи не використовується за призначенням. Повертаємося від входу наліво і йдемо в сторону дверей стражного відділення. Через пару метрів від входу, праворуч – двері в процедурний кабінет. Проходимо повз шаф і ординаторській 5—7 метрів. На цьому рівні розташовані палати. Їх усього дві. Праворуч – жіноча, зліва – чоловіча (кожна на 15 місць). В коридорі біля завжди відкритих (щоб спостерігати за подэкспертными) дверей палат – стіл, пара стільців і крісел для постійно перебувають тут санітарок. Тут же – кухонний стіл, раковина, невеликий навісна шафа для посуду. По закінченні цього кухонного гарнітура – двері стражного відділення.

Входимо в чоловічу палату. Вона являє собою приміщення площею 60—70 кв. м, по обидва боки якого розставлені горизонтально, паралельно один одному ліжку – по 6 з кожного боку. У центрі – довгий стіл з банкетками для прийому їжі. У далекій стіні три заглиблення: в крайньому лівому – туалет і закуток кастелянші, у центральному – душ і курилка, у правому – маленька 3-місна палата, призначена для ізоляції простудних хворих, а в дійсності виконує роль «віп-камери» для більш або менш інтелігентних і тихих подэкспертных.

П«яте безстрашне. Загальний вигляд. Фото автора

П«яте безстрашне. Загальний вигляд. Фото автора

П«яте безстрашне. Загальний вигляд. Фото автора

Що можна згадати про ці перші враження від перебування в палаті? Абсолютне безумство, вбрані в людські фігури. Виражається воно у всьому – в підвищених тонах розмови, в спогляданні втрачених і порожніх поглядів мешканців палати, в усвідомленні неможливості виходу з неї (категорично заборонено!) і того, що провести тут тобі доведеться цілий місяць, після закінчення якого ще невідомо, що тебе чекає. Істинно сказано: «Пекло порожній, всі чорти тут!»

Найважче в сприйнятті, з чим надовго доведеться змиритися – це крики. З дитинства нам втовкмачували, що дурдом – це місце, де всі говорять, і ніхто нікого не слухає. Але не думали, що настільки… Тут і справді все говорять. Не колективно – мешканці розбиті на групки по інтересам, нехай примітивних, але все ж. І вони обговорюють ці інтереси дуже голосно – особливо після 16.00, коли санітарки дають хворим пульт від висячого тут же, на стіні телевізора, він включається і починає перебивати говорять, але тихіше від цього він не працює, ні вони не розмовляють. Можливо, в цій какофонії, в цьому голосовому натиску вони шукають порятунку від поглинаючих їх поганих думок про похмурі перспективи майбутнього і ще більш похмурих реаліях сьогодення. Можливо, відлякують, відганяють ці думки. Можливо, позбавляються від самотності. Але шум тут варто оглушливий. Від нього не врятуєшся.