Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Коли Аушев домовлявся пройти до школи, він разом із Дзасоховим також зв’язувався телефоном із Закаєвим у Лондоні. Вони попросили його поговорити з Масхадовим, і з міркувань безпеки Закаєв мав чекати на дзвінок Масхадова. Закаєв зателефонував до Чеченської служби Радіо «Свобода» та розповів про свої розмови з Аушевим і Дзасоховим. Коли новину було оприлюднено, Масхадов почув її у своїй таємній штаб-квартирі в горах і негайно подзвонив Закаєву, він заявив, що готовий приїхати в Беслан без попередніх умов, якщо йому гарантують безпечний проїзд [177] Ахмед Закаєв, бесіда з автором, 3 вересня 2014 р. . Також він зробив заяву, в якій закликав терористів відпустити дітей.

На другу ніч облоги відчай і пригніченість заручників тільки зростали. У когось почалася істерика. Інші, особливо маленькі діти, були немовби паралізовані й майже втратили свідомість.

Вранці 3 вересня Аушев и Дзасохов знову зателефонували Закаєву, який розповів їм про реакцію Масхадова. Дзасохов відповів: «Я нічого іншого й не очікував від Аслана Алієвича», і додав, що йому потрібно дві години на вирішення питання безпечного проїзду, яке він має обговорити з «першим» (Путіним) [178] Ахмед Закаєв, бесіда з автором, 3 вересня 2014 р. . Однак невдовзі до кризового комітету прийшла людина зі штабу ФСБ і сказала Дзасохову, що оперативному відділу відомо про його контакти із Закаєвим і Масхадовим і родичі заручників хочуть із ним поговорити.

Дзасохов попрямував до клубу поблизу, де на нього чекали численні родичі заручників. Коли вони дізналися, що Дзасохов розмовляв з Масхадовим, то залишили свій пост перед школою, де збиралися своїми тілами загородити шлях російським військовим і запобігти штурму. Дзасохов сказав цим людям, що ситуація серйозна, але втручання Масхадова дає підстави для надії, і що для безпечного прибуття Масхадова до Беслана вживаються заходи. Через кілька хвилин загони спецназу розпочали штурм школи.

Штурм почався з двох вибухів. За даними Юрія Савельєва, члена парламентської комісії, призначеної для розслідування масової загибелі людей, перший вибух був результатом дії термобаричної гранати, кинутої чи то вогнеметом, чи то гранатометом із п’ятиповерхівки по Шкільному провулку, 37, о 13.03. Другий вибух, 22 секундами пізніше, був спричинений осколковою гранатою з вибуховою силою 6,1 кг у тротиловому еквіваленті, випущеною гранатометом із п’ятиповерхівки по Шкільному провулку, 41 [179] Satter D. «Remembering Beslan», Forbes.com , October 1, 2009; M. Litvinovich, «The Truth About Beslan», Pravdabeslana.ru , August 28, 2006. .

Унаслідок першого вибуху на горищі школи почалася пожежа, другий пробив діру в стіні спортзалу. Ці вибухи, приписані державним ТБ терористам, були сигналом до початку штурму силами російського спецназу. Серед безладу деяким заручникам вдалося втекти. Інших терористи перегнали зі спортзалу до їдальні, актового залу та південного флігеля. Але сотні людей лишалися в пастці спортзалу, де крокви стелі горіли й падали на них. О 13.30 російські військові почали стріляти по школі з танків, гранатометів і вогнеметів. Дах школи запалав і впав на заручників.

В їдальні терористи поставили жінок і дітей у вікнах, але росіяни стріляли й по вікнах, вбиваючи їх. Потім вони, як розповідали заручники, відкрили автоматний вогонь по місцю розташування їдальні.

Над школою здійнялися три грибоподібні хмари — дві білих і одна чорна. З відеозапису видно, що о 15.08 школа все ще перебувала під потужним вогнем із гранатометів и вогнеметів. Танки з 58-ї армії теж стріляли по школі. Загалом відеозапис зафіксував 13 вибухів. Лише о 15.10 керівник спецназу генерал Олександр Тихонов віддав наказ починати гасити пожежу. До того, протягом більш ніж двох годин Тихонов забороняв усім гасити вогонь. На момент початку ліквідації пожежі, о 15.28, заживо згоріло понад 160 заручників. При розтинах виявилося, що причиною смерті був термічний шок, що означало, що у жертв обгоріло майже 100% шкіри, кульових чи осколкових поранень у них не було [180] Satter D. «Remembering Beslan»; Satter D. «The Truth About Beslan», The Weekly Standard , November 13, 2006.; Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 17. .

Коли вогонь ущух, мертвими були 318 заручників, зокрема, 186 дітей. Десятьох російських спецпризначенців теж було вбито, як і двох рятувальників [181] Voronov V. (transl. by I. Sadokh and D. Satter). «No One Bargains with Terrorists, Do They? Beslan 10 Years Later», Russian Studies Centre, The Henry Jackson Society , in cooperation with the Russian Service, Radio Liberty, October, 2014. . Серед терористів загинуло 32 людини, решта (кількість невідома) втекла [182] Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 99. Було також 784 поранених. Із 1128 заручників неушкодженими виявилися лише 82. Графова Л. «Чтобы нигде и никогда», Новая газета , 29 августа 2005. .