Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Одним із найжорстокіших російських злочинців був Олександр Солонік («Саша Македонський»), професійний кілер, відомий, зокрема, вмінням стріляти точно й двома руками одночасно. Солонік став бойфрендом однієї з найгламурніших жінок Росії — Світлани Котової, колишньої «Міс Росії». Вони познайомилися в одному з московських нічних клубів під новий, 1997 рік, а 25 січня на запрошення Солоніка Світлана полетіла до Греції. На борту літака на неї чекали величезні букети квітів, а на віллу Солоніка її відвіз водій на «мерседесі». По телефону вона розповідала матері, що там у неї не життя, а справжнє диво. Диво скінчилося 30 січня, коли на віллу прибули бандити з Курганського злочинного угруповання. Під час розмови із Солоніком один із них накинув йому ззаду на шию тонку мотузку й задушив. Потім вони знайшли на другому поверсі Світлану й теж задушили її, аби не залишати потенційного свідка [100] Последняя жертва Солоника, Экспресс-газета, № 20, 1997; Рожнов Г. Особые приметы: красивая и молодая, Криминальная хроника, март, 1998. .

У роки єльцинського правління відбувся також спалах містицизму та віри в паранормальні явища. Залишившись без дискредитованої комуністичної ідеології, люди намагалися розібратися в тому, що відбувається довкола, за допомогою відьом, чаклунів і ворожок.

На початку 1990-х найпопулярнішою публічною особистістю Росії був Анатолій Кашпіровський, психіатр і кваліфікований гіпнотизер, який проводив телевізійні сеанси зцілення, під час яких лікував усе — від підвищеного тиску та ушкоджень стегна до емоційних розладів. Весь одягнений у чорне, він голосом, водночас «заспокійливим і дивно загрозливим» [101] Bennetts M. «Faith healer Anatoly Kashpirovsky: Russia’s new Rasputin», The Observer , June 6, 2010. , вводив аудиторію в транс. На його виступах маси людей вигиналися й ридали за його командою, думаючи, що переживають вигнання бісів. Популярним був також Алан Чумак, колишній журналіст, чоловік із довгим білим волоссям, який на ефірах після короткого вступу повільно рухав руками по телеекрану, начебто заряджаючи цілющою енергією каструлі з водою, що їх мільйони глядачів ставили перед своїми телевізорами. Чумак лікував різні захворювання. Перша частина щоденного сеансу присвячувалася, наприклад, алергії. Тим, хто мав проблеми зі шлунком, радили включити телевізор пізніше [102] Bennetts M. «Faith healer Anatoly Kashpirovsky». .

Окультні послуги стали в Росії величезним бізнесом. Жінки зверталися до чаклунок, бажаючи повернути чоловіків чи зурочити суперниць. Іноді клієнтки просили чаклунок вплинути на партнера. Для цього за світлиною відповідної людини робилася воскова фігурка, й чаклунка встромляла їй голку в статеві органи, а потім виймала її [103] Satter D. «Darkness at Dawn: the Rise of the Russian Criminal State», 228–229. . Бізнесмени консультувалися з чаклунами перед ухваленням рішень, аби визначити ворогів, передбачити наслідки запланованих справ і обрати мішені для замовних убивств. Російська православна церква, замість того, щоб чинити опір таким тенденціям, сама стала носієм подібного культу, освячуючи підприємства, банки, будинки, автівки й навіть танки, а також виганяючи «нечисту силу» за певну платню [104] Satter D. «A Low, Dishonest Decadence», The National Interest , Summer, 2003, 124. .

Серед численних релігійних груп, що діяли в Росії, була й японська секта «судного дня» Аум Сінрікьо, за вченням якої у 1997 році мав настати кінець світу й урятуватися могли лише члени секти. Керівники Аум Сінрікьо налагодили контакти з російськими високопосадовцями, зокрема, Олегом Лобовим, секретарем Ради Безпеки. За його сприяння члени секти проходили підготовку на російських військових базах і закуповували новітню зброю. Діяльність організації була заборонена після того, як кілька її членів здійснили газову атаку в токійському метро, використавши газ «зарин», який убив 12 чоловік і завдав ушкоджень більш як 5 тисячам. На той час, за деякими даними, Аум Сінрікьо мала в Росії у вісім разів більше послідовників, аніж у самій Японії [105] Башкирова В., Соловьев А., Дорофеев В. «Герои 90-х: люди и деньги». — С. 130. .

До того ж, у Росії радикально знецінилося людське життя — навіть порівняно з радянським періодом. У 1990-х роках кількість убивств сягала 40 тисяч на рік — утричі більше, ніж у 1990 році. Порівняно з англійцями, ризик загинути в ДТП для росіян був більшим у 5 разів, випадково отруїтися — в 25 разів, вчинити самогубство — в 7 разів і бути вбитим — у 54 рази [106] Satter D. «A Low, Dishonest Decadence», 121. .