Крістіна Бердинських - Єлюди. Теплі історії з Майдану

Коли закінчиться Майдан (сподіваюся, що перемогою), обов’язково піду на якийсь показ колекції ювелірних прикрас. Хочу побачити цю неймовірну дівчину в сукні й на підборах.

30 сiчня 2014

Сергій, 23 роки, місто Волноваха Донецької області, волонтер у IT -наметі. На Майдан приїхав на початку грудня, а через кілька тижнів потрапив до IT -намету. Зараз координує інших волонтерів. Цей намет – спасіння для людей соцмереж. Тут є безкоштовний Wi-Fi.

У своєму рідному місті Сергій займається активною громадською діяльністю. Активіст «Дорожнього контролю», через що має постійні проблеми й сварки з ДАІ. Останнього разу це коштувало йому робочого місця. Він працював слюсарем у тепломережі. Але після того, як він укотре знімав даїшників на камеру, директор попросив його звільнитися. Керівник підприємства не приховував, що в нього якісь свої стосунки з ДАІ.

Сергій за спеціальністю програміст. У Волновасі це не дуже популярна спеціальність. Разом із друзями він створив організацію «Громадський контроль». Хлопці надсилають запити в органи місцевої влади, меру, службам, які ремонтують дороги, вимагаючи звітувати, куди і на що вони витрачають кошти міського бюджету.

На Євромайдан поїхав тому, що набридла всеосяжна корупція й беззаконня. Родичі були проти. «Вони вважають, що усе організували западенці», – говорить Сергій. Хлопець намагався їм пояснити, що люди тут стоять не за Кличка чи Тягнибока, а за ідею змінити країну. Чи вдалося переконати рідних, Сергій не знає, але вони хоча б змирились із тим, що він на Майдані. «Звісно, всі переживають. Я дзвоню родичам, кажу, що зі мною усе гаразд», – розповідає волонтер. Збирається залишатися до тих пір, поки стоятиме Майдан. «Тут я у безпеці. А вдома – невідомо, що зі мною буде», – пояснює він.

1 лютого 2014

Аліса, 34 роки. Координатор гарячої лінії «Євромайдан SOS ». Родом із Херсону. Мама з російського Іванова, батько з Казані. «Я росіянка, що не завадило мені поступити до Києво-Могилянської академії», – пояснює вона. Бакалавр з історії, магістерський ступінь із політології. Після закінчення Могилянки три роки провела у Франції, де писала дисертацію про Раймона Арона. Зараз викладає у alma mater сучасні політичні ідеології та вступ до політології.

Євромайдан для Аліси розпочався зі студентів Могилянки, коли ті вирішили разом зі студентами інших універів іти на Майдан. Викладачка пішла з ними. «Зупинити їх я не мала морального права. Вони все одно йшли туди», – пояснює дівчина. Але спочатку ще не брала активної участі у подіях.

Після 30 листопада все змінилося. Коли жорстоко побили студентів, вона зрозуміла, що треба робити щось конкретне, а не просто стояти на вулиці. Знайомі започатковували ініціативу «Євромайдан SOS », Аліса приєдналася до них. Зараз координує гарячу лінію, яка допомагає зв’язатися постраждалим з юристами. Сайт ініціативи інформує про те, що робити, якщо додому прийшли з обшуком. Також волонтери збирають усю можливу інформацію про зниклих безвісти. «Фізично ми їх не шукаємо. Але ми збираємо фотографії, обдзвонюємо родичів, лікарні, райвідділи», – пояснює Аліса. Щодня в офісі «Євромайдан SOS » чергують від одного до дев’яти волонтерів, залежно від ситуації на вулицях. Ще кілька людей працюють дистанційно, у віртуальному просторі. Збирають і публікують інформацію в соціальних мережах: Facebook, Twitter , ВКонтакте й Однокласниках.

Утім, у «Євромайдані SOS » бувають і періоди затишшя. «Позавчора дівчата робили на кухні млинці. Це значить, що ситуація в країні у цей день була спокійною», – каже координатор гарячої лінії. Вона збирається допомагати «Євромайдану SOS » до переможного кінця. Тим паче що це вдається поєднати з роботою. У цьому семестрі у викладачки не дуже велике навантаження.

Повертаюсь до того, з чого почала – із навчання. Дівчина каже, що провела рік у США за програмою обміну. «Я майже іноземний агент», – жартує Аліса і зразу ж додає, що цей Новий рік зустріла в друзів у Москві.

Дякую всім волонтерам «Євромайдану SOS ». Ви робите надзвичайно важливу роботу. За останні два місяці гаряча лінія «Євромайдан SOS » прийняла 30-35 тисяч дзвінків.

2 лютого 2014

Люди з Майдану порадили мені відвідати 32-гу сотню. До неї входять чоловіки з Косівського району Івано-Франківської області. «Якщо їм дати достатню кількість будівельних матеріалів, вони збудують дев’ятиповерховий будинок на Майдані», – пожартував знайомий, який розказав мені про них. «Легко!» – усміхаючись, відповіли чоловіки з 32-ї сотні, коли я переказала ці слова. На днях, крім намету, у них з’явився окремий будиночок – пункт обігріву. У ньому стоїть бочка, з якої вони зробили щось на зразок буржуйки, поруч лавки. Ті, хто стоїть в охороні, можуть сюди забігти, посидіти й погріти руки. Цей будиночок менш ніж за два дні звів сорокачотирирічний Василь із села Березів Косівського району (на друглму фото праворуч). «На Київщині я теж багато будинків побудував», – розповідає Василь. А ще він працював у Польщі, Чехії, Росії, Німеччині й навіть у США.