Василь-Ярослав Новицький - Секс як зброя в політичних іграх

Корумповані політики розробляють закони, які вигідні безпосередньо їм або тим, хто оплатив їхні вибори, про народ вони не дбають. Найважливіше для них — використовувати владу для своєї вигоди. Таємними матеріали можуть бути тільки в часи війни, в мирний час діяльність політиків повинна бути максимально прозорою. Тоді не доведеться шукати таємних банківських рахунків по цілому світу.

Оприлюднення платформою Вікілікс численних американських матеріалів згуртувало політиків, і знову секс був застосований як зброя. Частина провини за цю ганебну історію лежить і на журналістах, адже фактично вони роблять зброю із сексу. Хто має право заглядати до чужого ліжка, якщо його туди не запрошують? Прикро, що журналістів часто-густо цікавлять не вчинки політиків, а їх сексуальні уподобання. Найкращий приклад — історія з президентом США Клінтоном. Як тільки він почав діяти наперекір деструктивним силам, відразу розгорівся небачений до того скандал з Монікою Левінскі. Чомусь журналістів не цікавило, чому пані Левінскі зберігала заплямовану сукню три роки. Якби не маніпуляції, ми б дотепер не знали, якого походження ці плями — від морозива чи від іншої органіки. Але комусь було дуже вигідно роздути з цього гучний скандал. Скандал, який серйозно вплинув на політику США — як внутрішню, так і міжнародну, і показав цілому світу силу цих деструктивних сил. І роль журналістів у ньому очевидна — адже кожному дурневі було зрозуміло, що уся історія підстроєна і маніпульована, проте ніхто з журналістів не поставив питання про те, кому це вигідно. Якщо свободу слова розуміти тільки як свободу давати себе дурити, то це дуже прикро характеризує сучасний стан журналістики на Заході. До речі, статтю «Секс як зброя» я відсилав багатьом західним виданням, однак жодне не наважилося його надрукувати. Жодна західна газета не захотіла подивитися на історію з Клінтоном під цим кутом зору.

Щоб можна було маніпулювати людьми після періоду сексуальної свободи, яка супроводжувалася значним прогресом індустріальних технологій, секс — одну з головних потреб людини, як їжа і сон — стали тепер розглядати як злочин. Із сексу зробили зброю, як я вже писав про це раніше («Секс як зброя», Україна молода, 19 листопада 1998).

У діях Джуліана Асанджа не було складу злочину з погляду будь-яких законів. В Австралії, громадянином якої він є, висловлення політичних переконань не є злочином. Оскільки йому не змогли довести ніякої провини, то вирішили застосувати зброю нашого часу — секс. Для цього його запросили до Швеції для виступів про Вікілікс. Під приводом економії видатків на готель після доповіді дві жінки по черзі запросили його переночувати. В обох було тільки одне ліжко в квартирі. Вони лишилися повністю задоволені знайомством, провели молодого чоловіка до потяга, люб’язно попрощалися як найкращі друзі. Та за кілька днів у них зародилися сумніви щодо якості застосованих ними перетермінованих презервативів, які вони досить довгенько зберігали. І вони звернулися за допомогою — та не до лікаря, а в поліцію!

Подібно до того, як жоден справжній дипломат не скаже «ні», жодна жінка не скаже «так».

За шведськими законами, є три види ґвалту, і навіть за найлегший з них — «незаконний примус до сексу» (без застосування фізичного насильства) — дають як-не-як 4 роки тюрми. На думку головного прокурора Швеції Маріанни Ню, для встановлення зґвалтування достатньо, якщо жінка недобре почуває себе після сексу або їй здається, що її «використали». Тому обережні чоловіки повинні перед сексом вимагати у своїх партнерок нотаріально завірене письмове прохання.

Якої шкоди завдало Швеції ухвалення таких законів, показує статистика. Якщо у 60-х роках народжуваність у країні становила 18 на 1000 населення, то зараз — лише 10 на 1000. Збільшилася кількість психічних захворювань. За даними Swedish National Institute of Public Health, у 2004 році 24 % шведських жінок (кожна четверта) та 16 % чоловіків (кожен шостий) терпіли на психічні розлади.

Глобалізація призвела до зростання безробіття у всій Європі. Не оминула ця біда і Швецію, яка навіть змушена була продати Вольво китайцям. Напевне, країна хоче розв’язати проблему безробіття на свій лад — у Швеції прийняли такі закони, які катапультували цю країну на перше місце в Європі за кількістю зґвалтувань. До речі, в 60-ті роки зґвалтувань у Швеції майже не було. Можливо, тепер «зайві» чоловіки, які намагалися переконати жінок лягти з ними до ліжка, сидять у тюрмі, і напевне тому третім пунктом шведського закону про зґвалтування законодавці хочуть розв’язати дві проблеми одним махом: зменшити безробіття та відвернути увагу суспільства від наслідків глобалізації.