Володимир Строй - Українська діаспора - сучасний вимір і проекція в майбутнє

Д. Павличко закликав «реанімувати УВКР», однак за годину «ліг на дно» і не з’явився на підсумкове пленарне засідання та не брав участі в прийнятті ухвали. Не з’явилися для прийняття ухвали і представники центральної влади, яка так чемно вітала учасників конгресу. З цього приводу голова СФУЖО М. Шкамбара сказала: «Янукович пише нам те, що ми хочемо чути, а діє інакше…»

Не брав участі в роботі конгресу і голова напівдержавного «Товариства зв’язків з українцями за межами України» Іван Драч. Не приїхав і не прислав свого представника, хоча доповідь була включена у порядок денний.

Ще кілька роздумів-зауваг. Йдеться про неналежне використання сучасних можливістей інформаційних технологій. З 10 березня на інтернет-сайті http://www.miok.lviv.ua проводиться опитування «Який напрямок у роботі Третього конґресу для Вас пріоритетний?». 38,3 % з тих, хто відгукнулися, назвали «Держава Україна — діаспора. Механізми співпраці». 30,5 % обрали напрямок «Освіта українського зарубіжжя». Лише на третьому місці (13,8 %) «Новітні явища світового українства…». Звертаю увагу: на 19 липня відгукнулося лише 167!..

Разючим є недостатнє використання «Української всесвітньої інформаційної мережі» (УСІМ). яка вже п’ятий рiк поспіль надає можливості не лише для поширення інформації, але й для покращення організаційної роботи українських товариств та установ (інтернет-конференції тощо). Учасники секції «Місце і роль ЗМІ діаспори…» порекомендували конгресові що саме треба зробити аби відчутно зменшити витрати на проведення майбутніх конгресів чи семінарів з одночасним підвищення їх ефективності. Не всі делегати зрозуміли про що йдеться і ще менша кількість висловила підтримку цій рекомендації…

7 липня був оприлюднений черговий випуск новин УСІМ ( http://usim4.eukrainians.net/ua/archive/2010/novyny161.htm). Їхній редактор, делегат конгресу Д. Славов, помістив чимало текстових та відео-матеріалів про роботу конгресу. Це дозволяє ознайомитися з перебігом засідань не лише тим, хто не зміг приїхати до Львова, але й делегатам, які не могли одночасно відвідувати кілька секцій. Однак, за 13 діб, що минули після появи в інтернеті новин, їх подивилися від 4 до 23 осіб (залежно від конкретного сюжету). Найбільше зацікавлення (23 відвідин) викликав виступ співака Василя Зінкевича на концерті. No comment.

Повернувшись додому, я зробив такі висновки:

1. Конгрес у Львові, попри його широке представництво і енергійну роботу, не став каталізатором єднання діаспори і держави Україна, не став каталізатором єднання керівних органів діаспори.

2. З огляду на зрив проведення чергового Всесвітнього Форуму, на ігнорування більшості звернень попереднього конгресу (Львів, червень 2008 р.) до державних структур, на формальне проведення слухань з питань діаспори у Верховній Раді (жовтень 2009 р.), на ігнорування представниками держави участі в прийнятті ухвали цьогорічного конгресу можна зробити висновок: проблеми української діаспори (дехто стверджує, що це третина українців у світі) за 19 років незалежностіне стали пріоритетними для держави.

3. Українська діаспора в сучасному вимірі не стала вагомим чинником утвердження Української держави в міжнародній спільноті. І проекція у майбутнє цього процесу досить невизначена.

4. Практика проведення Форумів українства та роль УВКР як провідної організації діаспори вичерпали себе.

5. Перед загрозою асиміляції, яка шалено прискорюється, та з огляду на масову еміграцію світове українство як єдина спільнота виявилося неспроможним до самоорганізовування, до визначення основних завдань та планів їх здійснення.Навіть за бажання українських можновладців підтримувати діалог з діаспорою, у неї нема ефективного органу для переговорів і втілення в життя прийнятих рішень.

6. Структури, які могли б претендувати на роль координаторів і «мозкових центрів» українських організацій світу (зокрема, СКУ, ЄКУ, МІОК), на жаль, не мають належних повноважень і ефективних важелів впливу.

7. Провід СКУ у меморандумах до українських міністерств та на зустрічах з президентом України висуває,як пріоритетні, питання моніторингу та забезпечення захисту інтересів закордонних українців згідно з міжнародними конвенціями та законодавством країн їхнього проживання. Таке звуження проблем українства за кордоном вигідно не лише владі країн перебування, але, схоже, й українській державі. З практики роботи Спілки українців Латвії та з прикладів боротьби за свої права поляків Литви знаю, що морально-політична підтримка держави часто-густо важливіша аніж проведення концертів артистів з України.