Володимир Строй - Українська діаспора - сучасний вимір і проекція в майбутнє

загроза втрати контролю над стратегічно важливими галузями промисловості; угода про продовження терміну перебування російських військових баз в Україні; ситуація з вступом до Євросоюзу і НАТО; впровадження de facto другої державної мови; порушення людських прав і основних свобод; переписування історії, зокрема, стосовно Голодомору; відновлення пам’ятників Сталіну; порушення людських та національних прав українців Росії; резолюція Європарламенту щодо посмертного нагородження С.Бандери званням «Герой України» і її ігнорування.

Доповідь голови Європейського Конгресу Українців (ЄКУ) Я. Хортяні (Угорщина) прозвучала більш емоційно, але в тональності доповіді Є. Чолія.

Дисонансом за змістом і за формою стала доповідь голови Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР) Дмитра Павличка. На пленарному засіданні він демонстрував неповагу до регламенту та до присутніх. Двадцяти хвилин доповідачу забракло, і, нехтуючи неодноразовими зауваженнями ведучої засідання та обуренням у залі, продовжував говорити мало не вдвічі довше. Голова УВКР, схоже, так звик до виступів на мітингах і в парламенті, що не здатен перейти на діловий тон науково-практичної конференції.

За словами Д. Павличка винні всі: колеги-демократи у зраді; колишні президент і уряд у безпорадності; чинний президент та уряд в демонтажі державності; олігархи — у всьому іншому. Навіть адміністрації США перепало за те, що не захистила Україну в карколомні моменти. У запалі виступу заявив, що упродовж дев’ятнадцяти років незалежності України саме діаспора «вирвалася вперед» в становленні її державності… Безневинним виявився сам Д. Павличко, до порад якого не прислухалися, бачте, Ющенко-Тимошенко. Можна було здогадатися, що безневинною є й УВКР, оскільки її голова жодним словом не обмовився про діяльність найвищого органу світового українства за останні чотири роки, не сказав і про план дій та пропозиції, які треба обговорити на конгресі. Замість цього хвалив голову СКУ за доповідь і заявив, що вона (доповідь) має стати основою для подальшої роботи.

Дивно. Адже СКУ є складовою частиною УВКР, а не навпаки. Якщо ж голова УВКР має тотожні з СКУ ідеї та пропозиції, то чи не варто було б обговорити їх заздалегідь і зробити спільну доповідь? Дивно й те, що серед організаторів конгресу не значилася УВКР. Тим паче, що з часу останнього Всесвітнього Форуму українців минуло чотири роки і вже треба проводити новий.

Я розшукав текст виступу Д. Павличка на конгресі діаспори у Львові 2008 року. З ще більшим здивуванням прочитав:

« Скажемо відверто: те, що повинна б виконувати УВКР, виконує СКУ. Його діяльність не втрачає, навпаки, набирає значення єдиної світової української організації, здатної позитивно впливати на утвердження й формування самостійної, соборної, демократичної європейської України ».

Далі ще несподіваніше:

« Не покидаючи українського материка, а саме з його допомогою, СКУ в теперішній ситуації мав би поставити своєю метою згуртування навколо сучасних завдань нашої держави велетенського зарубіжного українського космосу. Громадські організації, які від імені 20 мільйонів закордонного українства входять до СКУ, перебувають у слабкому зв’язку, бо замало визнавати СКУ своїм центром, ходити до нього за порадами і допомогою. Необхідно, щоб СКУ мав своє постійне представництво в Києві, при УВКР, щоб поступово привчати українців світу чути столицю України, а в перспективі Київ має стати осідком штаб-квартири СКУ. Треба нам разом не раз на рік, а щодня і спільно підганяти українську владу до розв’язання проблем життя планетарної української громади ».

Як один з членів «планетарної громади» запитую:

«Що має трапитися, щоб керівники СКУ переїхали на постійне проживання з США чи Канади до Києва? Хіба СКУ вже сьогодні не має представництва в Україні у вигляді «парасолькової організації» УВКР? Хто заважає УВКР «щодня підганяти українську владу» і хіба це не є її статутним завданням? Чому упродовж двох років (2008–2010) голова УВКР лише підтримує пропозиції СКУ замість того, щоб взяти на себе і ініціативу і відповідальність? Якщо СКУ має організувати «представництво при УВКР», то яка ж роль буде у самої УВКР? Невже роль «весільного генерала»?

Вранці останнього дня роботи конгресу Д. Павличко запросив до розмови присутніх членів президії УВКР та голову оргкомітету. Серйозної розмови не вийшло. Замість ретельного аналізу ситуації, не кажучи про розробку плану дій, прозвучала жорстка критика з боку Дмитра Васильовича обох президентів, уряду, Верховної Ради за погане фінансування роботи з діаспорою. Ще звучала м’яка самокритика окремих членів президії УВКР за свою бездіяльність, яку пояснювали тим, що Секретаріат УВКР не складає планів роботи…

Читать дальше