Дмитро Чобіт - Макуха або штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко

У наведених вище документах привертає увагу те, що прізвище прадіда Ю.Тимошенко пишеться і через «я» — Грігян, так себе він зазначив у заяві, і через «а» — Гріган, так його написали в обласному суді, спираючись на матеріали справи. Але те, що різночитання стосується однієї і тієї самої особи, свідчить адреса, за якою вона проживала: «м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 19, кв.2».

В анкеті арештованого із справи №409, яку переглядав Дніпропетровський обласний суд, записано, що Йосип Йосипович Грігян народився 15 жовтня 1884 року у місті Ризі і на момент арешту проживав в Амур-Нижньодніпровську, на Воєнній вулиці, №52, та працював провідником вагонів пасажирських поїздів на станції Лоцманка Сталінської залізниці; освіту мав початкову, безпартійний, в антирадянських партіях не перебував, у графі «національність» зазначено: «латиш».

Довідка про реабілітацію Йосипа Йосиповича Грігяна — прадіда Ю. Тимошенко.

Й.Й. Грігяна арештували через підозру, що він прибув у Дніпропетровськ із буржуазої Латвії, де мав родичів, з якими підтримував постійний листовний зв'язок. На допитах від нього вимагали зізнатися, за чиїм завданням він прибув до Дніпропетровська, а також звинувачували в антирадянській діяльності. Зокрема йому інкримінували таке: «Гріган, дискредитуючи радянську владу серед робітників, вихваляв добре життя робітничого класу фашистських країн Німеччини і Польщі та говорив про невідворотність приходу Німеччини на Україну та реставрації фашистського устрою в СРСР».

Усі звинувачення Й.Й. Грігян відхилив і винним себе не визнав, що, безумовно, врятувало йому життя. У поясненні слідчому в 1938 р. Й.Й. Грігян розповів, як доля занесла його до Дніпропетровська.

Народився він у Ризі, де під час російсько-японської війни у 1904 році був мобілізований у царську армію, але від служби ухилився — заплатив лікареві 50 рублів і був нібито через хворобу демобілізований з армії. Тут слід зазначити, що 50 царських рублів становили досить пристойну суму, корова на той час коштувала 10-15 рублів. Далеко не кожний новобранець мав у кишені такі гроші для відкупу. Вже цей факт свідчить, що сім"я Грігянів у Ризі до бідних не належала.

Те, що прадід пані Юлі Йосип Йосипович Грігян у 1904 р. за банальний хабар російському чиновникові відкупився від «священного» обов'язку захищати «царя, веру и Отечество», сам із собе є досить красномовним, але якщо співставити факт корупційних, за сучасною термінологією, діянь прадіда з обвинуваченнями теперішньою російською військовою прокуратурою його внучки у підкупі російських генералів та офіцерів, то виникає резонне запитання: невже це у них родинне?

Під час Першої світової війни, у 1914 році Й.Й. Грігян приїхав з Риги до Дніпропетровська (тодішнього Катеринослава). Як це сталося, він не пояснює.

Тут варто зазначити, що під час Першої світової війни царський уряд масово висилав із прифронтових зон, прикордонних територій і портів «неблагонадійних», до категорії яких включали здебільшого євреїв. Існують свідчення, що євреїв із Прибалтики переселяли у міста Придніпров'я. Цілком можливо, що сім'я Йсипа Йосиповича Грігяна могла потрапити у Катеринослав саме як «неблагонадійна».

У Катеринославі (тепер Дніпропетровськ) Й.Й. Грігян до 1920 р. працював на заводі, який після революції отримав назву «імені Комінтерна». У 1920 р. сім'я Грігянів переїхала до міста Літина Вінницької області. У 1925 р. Й.Й. Грігян повернувся до Дніпропетровська. На час першого арешту у 1937 р. він працював провідником пасажирських вагонів.

У 1938 р. Й.Й. Грігяна арештували вдруге і висунули звинувачення у скоєнні злочинів, передбачених статтею 54-10 ч.1 Кримінального кодексу УРСР. На підставі наказу НКВС СРСР, слідчу справу №409 стосовно Йосипа Йосиповича Грігяна 9 січня 1938 р. направили у 6-й відділ Головного управління державної безпеки НКВС СРСР — аж у Москву. У тамтешніх архівах ця справа, мабуть, і досі зберігається у повному комплекті. Про це свідчить московська резолюція: «справу здати в архів».

Постановою особливої наради при Народному комісаріаті внутрішніх справ СРСР (була така позасудова інстанція) Йосипа Йосиповича Грігяна засудили до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Справу здали в архів, а в Дніпропетровськ направили виписку. Так радянська репресивна система розправилася із черговою безневинною жертвою.

Хто ж була прабабуся по лінії батька?

Із уривків матеріалів справи щодо звинувачення прадіда Юлії Володимирівни — Йосипа Йосиповича Грігяна — відомо, що на час його першого арешту у 1937 році у нього вже була дружина Грігян Олена Титівна, яка народилася в 1893 році у селі Мартинівка Кишеньківського повіту Полтавської губернії, українка за національністю. На час реабілітації чоловіка у 1963 році вона проживала разом з ним у Дніпропетровську по вулиці Харківській, 19, кв. 2. Можна припустити, що у цього подружжя Грігянів і народилася дочка Марія Йосипівна Грігян — дружина Абрама Кельмановича Капітельмана, від шлюбу яких і народився син Володимир Абрамович Грігян — батько Юлії Володимирівни. Та у цій родовідній щось не все сходиться. Згідно з даними протоколу допиту Олени Титівни Грігян — дружини Йосипа Йосиповича Грігяна, вона народилася у 1893 році. В автобіографії батька Юлії Володимирівни зазначено, що його мама Марія Йосипівна Грігян народилася в 1909 році. Виходить, що полтавська дівчина Олена вже у 16 років народила дочку Марію — бабусю Юлії Володимирівни. Та яким чином і де це могло статися? Адже Й.Й. Грігян сам стверджував, що приїхав у Катеринослав щойно у 1914 році. Виходить, що неповнолітня полтавська Олена якимось чином опинилася у Ризі, де на той час і проживала сім'я Й.Й. Грігяна. Тут маємо справу або із помилками в офіційних документах, або із якоюсь загадковою і темною історією. Цілком імовірно, що Олена Титівна була не першою дружиною Йосипа Йосиповича Грігяна, тому його дочка Марія, 1909 року народження, до неї може не мати жодного стосунку.