Дмитро Чобіт - Макуха або штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко

4. Підсумок

Грандіозний скандал, влаштований бютівцями у Верховній Раді України 13 травня 2008 р., поставив у вкрай непривабливе становище його організаторів, особисто Ю. Тимошенко. Аби відвернути критичну увагу від БЮТ, і було організовано цілу серію провокацій, обмов та скандалів, спрямованих передусім проти Президента України. Таким чином, увагу суспільства переключали з головної проблеми на штучно створені скандали, які, як то завжди буває у бютівських політтехнологів, не мали жодної перспективи. Однак на той час вони свою справу зробили — скандалами гасили головний скандал, точно так, як пожежники велику лісову пожежу гасять зустрічною. Тепер у стані БЮТ розгорається полум'я нового скандалу. Цікаво, що Ю. Тимошенко цього разу накаже запалити у відповідь?

_________________________________________

* Лещенко С. Тимошенко озброїлася проти Ющенка голосом «старшого брата» // Українська правда. — 2008. — 20 червня // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/20/77848.htm.

1. Горе-дипломати

Заходи щодо дискредитації Президента України Віктора Ющенка здійснювалися постійно та широкомасштабно. Більше того, Ю. Тимошенко та її оточення винесли цю ганебну для України практику на міжнародну арену. Під час закордонних візитів Ю. Тимошенко на деякі її зустрічі з міжнародними політиками не допускалися навіть українські дипломати. Як повідомлялось у ЗМІ, доступ обмежувався за розпорядженням віце-прем'єр-міністра Григорія Немирі, який у найближчому оточенні Ю. Тимошенко є відповідальним за зв'язки із західними країнами. Як з'ясувала «Українська правда», ці сумнівні вказівки давалися Г. Немирею тому, що на зустрічах з іноземцями «Ю. Тимошенко значний час приділяла критиці... Віктора Ющенка».* Ізоляція українських дипломатів потрібна була для того, щоб про подібні ганебні явища не дізналися в Україні. Ю. Тимошенко та її оточення роблять все, аби завоювати прихильне ставлення на Заході. Як повідомила ця ж всюдисуща «Українська правда», віце-прем'єр України Г. Немиря через контакти з радником верховного комісара Євросоюзу Хав'єра Солани Пірком Тапіолою постачає йому якусь інформацію. В результаті, — пише «Українська правда», — офіс європейського посадовця перебуває в курсі всього, навіть нюансів протистояння Ющенка і Тимошенко».** Ось так, у не передбачений жодним законодавчим актом спосіб, діють українські високопосадовці з оточення Ю. Тимошенко.

Внутрішні справи будь-якої країни, якщо вони не зачіпають життєво важливих інтересів інших країн і основних прав людини, завжди є внутрішніми. Звичайно, іноземцям цікаво, що відбувається в Україні. Та для проведення на міжнародній арені своєї політики, кожна країна має відповідне зовнішньополітичне відомство та посольства за кордоном. Таким в Україні є Міністерство закордонних справ та підпорядковані йому посольства і представництва; на них покладено функції та обов'язок здійснювати зовнішню політику України, основи якої затверджено Верховною Радою України. Як у цьому контексті виглядають дії Ю. Тимошенко та її нового сателіта Г. Немирі? Чи мають ці особи, наділені високими державними повноваженнями, хоча б елементарне поняття про відповідальність дипломата, функції якого вони взялися так активно виконувати? Я називаю це небаченою ганьбою для України, підривом її міжнародного авторитету та престижу. Цей висновок підтверджу порівнянням: якби прем'єр міністр і віце-прем'єр-міністр наших близьких сусідів — Росії, Польщі чи Литви — вчинили щось подібне стосовно своїх президентів, то у цих країнах піднявся б неймовірний скандал, після якого горе-дипломатичні нікчеми назавжди б пішли у політичне небуття.

_________________________________________

* Українська правда.— 2008. — 24 червня. // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/20/77848.htm..

** Українська правда.— 2008. — 24 червня. // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/20/77848.htm.

2. Міжнародні провокації

Такого явища, мабуть, не бачила ще жодна держава світу, аби діючий прем'єр-міністр держави свідомо і цілеспрямовано дискредитував за кордоном президента цієї ж країни. Юлія Тимошенко це робила не раз. Очевидцем червневого (2008 р.) випадку став журналіст інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко. Його стаття, написана у Брюсселі по гарячих слідах, дивує і обурює. Дуже шкода, що її не передрукували інші видання, — хай би народ почитав, що дозволяє собі Прем'єр-міністр України.