Андрій Микулин - Концентраційні табори в Совєтському Союзі

88. ОгольцовСергій Іванович — генерал-лейтенант МҐБ.

89. СазикінМикола Степанович — генерал-лейтенант МҐБ.

90. СудоплашовПавло Анатолевич — генерал-лейтенант МҐБ.

91. ФішінПавло Михайлович — генерал-лейтенант МҐБ.

Складений тут список, на підставі свідчень поворотців та кол. в'язнів з совєтських концтаборів, є дуже мала частина всієї тієї величезної і загальної кількости емведистів, які постійно виконують ролю російських катів у численних концтаборах СССР. Частину з них за час існування концтаборів усунено, ліквідовано або переведено на іншу працю. Але для поневоленого Москвою українського народу та інших неросійських народів СССР, вони назавжди залишаться тими катами, що виконували і виконують ганебну політику московської червоної імперії.

Згідно з свідченням поворотців-чужинців з совєтських концтаборів, а також з побічних інформаційних джерел, в низці концтаборів відбулися повстання та страйки в'язнів, спрямовані проти російсько-комуністичної влади, засудження та нелюдського трактування.

Всі поворотці свідчать про те, що повстання в концтаборах підготували і організували українці, так звані бандерівці. Про повстання в концтаборах Воркути були на Заході чутки ще 1953 року, але докладніше ніхто нічого не знав. Тільки поворотці-чужинці, повернувшись на Захід, більш докладніше поінформували світ про повстання підсовєтських в'язнів.

Повстання в таборах Воркути було дуже детально продумане і підготоване. Підпільний Провід Організації Українських Націоналістів у кожному таборі створив провідну групу, щоб керувати повстанням та започаткувати його одночасно. Воно розпочалося ніччю з 19 на 20 липня 1953 року і охопило собою 50 копалень Воркути. Підпільний Провід ОУН розраховував, що припинення видобування вугілля на Воркуті дуже відіб'ється, або навіть і припинить працю підприємств Ленінградської области та металюрґійного комбінату в м. Щербаков (кол. Рибінськ). Першими перестали працювати в'язні в шахті ч. 1 (до 8 000 осіб) та в шахті ч. 7. Повстання розпочалося через 3 дні після того, як з Караґанди на Воркуту привезено численну кількість в'язнів-українців. В повстанні взяло участь до 100 000 в'язнів. Підпільний провід ОУН висунув низку політичних гасел, у яких домагалося звільнення неросійських теренів, що входять до складу СССР, від російської окупації, припинення масових арештів і вбивств населення в Україні та на інших поневолених Москвою неросійських теренах, звільнення всіх невинно засуджених до концтаборів, перегляд усіх судових справ ув'язнених, а також поліпшення умов таборового життя.

Таборова адміністрація під час повстання цілком розгубилася, а ВОХРа не зважилася в перші дні вжити зброї. Оперативно-чекістський відділ постійно телеграфував до Москви і вимагав конкретних вказівок, як діяти далі.

Німецький лікар Йосиф Шольмер, що був засуджений на 25 років ув'язнення, перебував на Воркуті і сам брав безпосередньо участь у повстанні на Воркуті. Про нього досить докладно описано в німецькому журналі «Монат» за березень 1954 рік. Він свідчить, що повстання в Воркуті тривало 3 місяці, а керували ним весь час українці, яких, напр., в таборі ч. 6 було більше половини всього складу ув'язнених. Всі вони в більшости походили з Західніх Земель України, належали до підпільно-революційного руху Бандери, а їхньою метою є Українська Самостійна демократична держава з 40 мільйоновим населенням, цілком відокремлена від Московщини. Бандерівці в таборах об'єднують навколо себе всіх українців, незалежно, з яких земель України вони походять.

Провід повстанців відмовився переговорювати з таборовою адміністрацією та представниками оперативно-чекістських управлінь воркутських таборів. Він вимагав спеціяльної комісії з Москви (від ЦК КПСС), з якою хотів тільки говорити. Ситуація в таборах створилася такою загрозливою, що через декілька днів з Москви справді прибула комісія в складі 30 офіцерів МВД на чолі з генерал-полковником Маслєнніковим. Комісія розмовляла з проводом повстанців, нічого не обіцяла, тільки хотіла довідатися про причини повстання, а також приймала заяви про перегляд справи засуду.

В перші дні повстання, перед приїздом комісії адміністрація таборів оголосила до відома в'язнів, що:

а) бараки на ніч не замикатимуть;

б) ґрати з вікон усунуть;

в) нумерів, що їх мають на лівому рукаві і на правій штанці в'язні, більше носити не будуть;