Девид Дюк - Як ізраїльський тероризм і американська зрада спричинилися до атак 11 вересня

Подвійні стандарти, схоже, ніколи не припиняться. Коли посадовця ізраїльського кабінету Рехавам Зеєві було вбито палестинцями в жовтні 2001 року, Шарон і деякі американські службові особи засудили це як «тероризм». Якщо розстріл Зеєві це справді тероризм, то як ми маємо називати багаторічні ізраїльські убивства сотень палестинських політиків, філософів, клерикалів і поетів? Чому преса не повідомляє про те, що Зеєві сам був активним сподвижником єврейських нацистів, який писав, що проживання палестинців і їхня робота в Ізраїлі незаконні, що вони як «воші» і «рак усередині нас» [14]. Сам Зеєві був справжнім терористом, який виправдував насильницьке виселення всіх палестинців з насильно зайнятих євреями територій і убивство всіх тих, хто чинив опір ізраїльській окупації. Він навіть привселюдно закликав до убивства Ясіра Арафата. Однак та сама преса, що розцінює убивство Зеєві як «тероризм», ніколи не називає самого архивбивцю Зеєві терористом або навіть єврейським нацистом. Убивство Зеєві стало безпосередньою відповіддю на ізраїльське убивство лідера палестинців, вчинене кількома тижнями раніше.

У 1991 році, на зустрічі в ізраїльському кабінеті міністрів, Зеєві заявив, що Президент Джордж Буш, змушуючи Ізраїль до мирних переговорів, став «ворогом Ізраїлю», і що «Америка планує другий Голокост» [15]. З таким от «союзником», чи потребує Америка якихось інших ворогів?

Влада євреїв у світових ЗМІ не дозволяє багатьом людям повною мірою усвідомити весь жах тисяч вчинених ізраїльтянами убивств. Не так давно, буквально перед жахливою атакою на ЦСТ у вересні, Бі-Бі-Сі навчала своїх репортерів називати убивство супротивників Ізраїлю скоріше «цілеспрямованим знищенням», а не тим, чим вони є насправді — убивствами [16]. Тому Бі-Бі-Сі (виконавчий штат якого наполовину складається з єврейського персоналу) назвали заподіяння смерті Зеєві убивством, а не «цілеспрямованим знищенням». І так завжди, громадськість роками піддають такого роду промиванню мозків з перекручувальною обробкою відомостей щодо Ізраїлю. Не дивно, що лише мала частина англійців і ще менше американців є стурбовані досягненнями Ізраїлю в тероризмі. З цієї причини я не можу ганити більшість американців за їхню непоінформованість щодо реальних масштабів ізраїльського тероризму.

Жахіття ізраїльських катувань: принаймні 150 тисяч жертв

Звіряче катування своїх супротивників мають бути класифіковані як особливо тяжка форма тероризму. Десятки тисяч палестинців було замучено в ізраїльських в'язницях. Єврейська група з прав людини в Ізраїлі підтвердила в 60-сторінковому звіті, що 85% палестинців під час затримання піддають знущанням, кидають до катівень [17]. І не будуйте ілюзій, що це не серйозно — багато тортур, перенесених цими нещасними палестинськими жертвами, — з розряду найдобірніших і витончених кошмарів. Ізраїльські тортури вміщують усе: від удушення жертви наповненими сечею і фекаліями пластиковими мішками, що надягаються на голову, до використання електричних рогаток для анального насильства. Ізраїльтяни зазвичай навіть не визнають фактів утримання кого-небудь у неволі, бо, якщо вони вважають за потрібне знищити або замучити палестинця до смерті, поки він перебуває в ізраїльській катівні, його тіло просто зникне, або пізніше вони заявлять, що він загинув у бою з ізраїльською поліцією. Так у ізраїльських катівнях загинуло вже багато тисяч палестинців і ліванців.

У статті, опублікованій в найбільш проізраїльські налаштованій газеті «Нью-Йорк Таймс» [18], її автор Джоул Грінбург стверджує, що фактично Ізраїль катує від 500 до 600 палестинців кожного місяця. Ця цифра, імовірно, є занадто заниженою, тому що з даних тієї ж «Нью-Йорк Таймс» випливає, що щороку, принаймні 6 тис. палестинців замучують до смерті в Ізраїлі. Катування палестинців в Ізраїлі тривають починаючи від 1948 року. Навіть якщо взяти лише половину тієї кількості щорічно замучених палестинців, що наводить п. Грінбург, то виявиться що мінімум 150 тис. осіб було закатовано в ізраїльських в'язницях, починаючи з дня державотворення.

Під тиском громадськості Ізраїльський Верховний Суд 1999 року спробував розглянути проблеми, які виникли в моральних і людських аспектах у зв'язку з легалізацією тортур в Ізраїлі і доповнив законодавство навмисно неоднозначним формулюванням про те, що катування іноді можуть бути визнані незаконними. Але ізраїльські і палестинські групи, що борються за права людини, наводять багато доказів того, що нові формулювання в законодавстві стали тільки ширмою для широкої громадськості. Вони наводять факти, які свідчать про те, що катування тривають і нині [19].