Дмитро Чобіт - Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

У переговорах О.Зінченка з Ю Тимошенко брав участь ще й О.Турчинов. Ні політрада ВО «Батьківщина», ні президія політради таких делікатних питань не розглядали. І хоча переговори велися келійно, деякі моменти стали надбанням гласності. Зокрема, згідно інтернет видання «Полите», О.Зінченко вимагав у Ю.Тимошенко 15 місць у прохідній частині списку БЮТ у Верховну Раду України (тобто стільки, скільки потрібно для створення самостійної фракції). Крім цього, Зінченко хотів ще 25% місць у списках БЮТ на місцевих виборах. [28] [28] Всі цитати взяті з «Української правди» на сайті http://www.pravda.com.ua/ru/news/2005/11/19/34922/htm&country=Ukraine.

Переговори із О.Зінченком не принесли останньому жодної користі. Обурений непомірним апетитом колеги М.Бродський, за даними Інтернет-видання «Політе», у своїй звичній манері, спересердя, дуже мило сказав: «Саша іди ти на х…». Відповідно Саша чомусь образився і згодом заявив про свій намір не йти на вибори у блоці з Тимошенко та пояснив, що по списку БЮТ будуть балатуватися неприйнятні для нього кандидати - Волков і Бродський. [29] [29] Всі цитати взяті з «Української правди» на сайті http://www.pravda.com.ua/ru/news/2005/11/19/34922/htm&country=Ukraine.

Із вищесказаного випливає ряд запитань.

Чому Олександра Зінченка, який навіть не був членом «Батьківщини», а вважався соратником Ющенка нараз охопила «манія величі» і він почав вважати себе «мало не старшим партнером» та став вимагати від М.Бродського, Ю.Тимошенко і О.Турчинова:

1) включити його «багаточисельну свиту» у список БЮТ на виборах народних депутатів України;

2) включити у списки БЮТ людей О.Зінченка на виборах у місцеві органи влади;

3) підтримати його особу на виборах міського голови Києва.

Погодьтеся, що апетити цього колишнього Державного секретаря України були великими, якби не було попередніх домовленостей із ним?

Цілком очевидно, що Олександр Зінченко мав дуже вагомі причини так багато вимагати. На мою думку, такими підставами могли бути лише попередні домовленості із Ю.Тимошенко досягнуті напередодні його скандальної прес-конференції 5 вересня 2005 року, яка стала прологом політичної кризи в Україні. Сама поведінка Олександра Зінченка свідчить про якісь закулісні, підкилимні ігри та домовленості і дає достатньо підстав підозрювати, що його звинувачення соратників Президента України, до речі, абсолютно бездоказові і голослівні, були наперед узгоджені із тодішнім Прем’єр-Міністром України Юлією Володимирівною Тимошенко та її наближеним оточенням.

Те, що О.Зінченко не потрапив до списку БЮТ, можна пояснити лише одним - він вимагав за свої дії занадто багато.

Горе вам… лицеміри!

Євангеліє від Св.Матвія, 23-27

У партійних виданнях ВО «Батьківщина» та й на її офіційному сайті в Інтернеті опубліковано текст Вашого, шановна Юліє Володимирівно, виступу на міжпартійному з’їзді Блоку Юлії Тимошенко 17 грудня 2005 року, який проходив у Палаці «Україна» у Києві. Шкода, що не опубліковано іншого виступу - на закритому для преси і сторонніх вух VІІ з’їзді ВО «Батьківщина», який відбувся десятьма днями раніше, там теж були цікаві речі. Наприклад, мене вразило те, як Ви націлювали партійців не чіпати Президента, а лише бити по його «оточенню» і по шматочку відщипувати і відкушувати електорат «Нашої України». Як відомо найбільшу підтримку Віктор Ющенко має серед виборців Центральної і Західної України. Отже, «Батьківщина» має намір «відкушувати» саме там: але вибачте, а чому ж їй не боротись на сході, півдні України? Чому так зациклились на «Нашій Україні», а не на «Регіонах»? Хіба це мудра, правильна і гідна тактика - шкодити союзнику на його полі? А чому ж не основному противникові, яким Ви публічно називаєте «Регіони» В.Януковича?

Ви, шановні, не можете мене звинуватити у тому, що я не критикував раніше, - бо, переважно у суттєвих речах, завжди висловлював власну думку і тим впливав на події. Для прикладу наведу свій виступ на теж чомусь закритій для преси листопадовій конференції Львівської обласної організації ВО «Батьківщина», де я піддав гострій критиці деякі публікації і наголосив на неприпустимості примітивного паплюження у пресі «Батьківщини» Президента України Віктора Ющенка. Я з трибуни показав львівську газету «Наша Батьківщина», де на кожній сторінці була якась пакість проти Президента, та сказав, що подібна примітивна заангажованість дасть протилежний ефект, і, замість здобуття прихильності людей, можна наштовхнутися на їх несприйняття. Це перше. І друге: а навіщо так агресивно вести себе стосовно потенційного союзника? Присутній на конференції заступник голови партії, народний депутат України Я.П.Федорчук у кулуарах погодився з моєю позицією, мабуть, доніс її і до Вас, бо незабаром убогі нападки на В.Ющенка у партійних виданнях «Батьківщини», немов за помахом чарівної палички, припинилися, а Ви, Юліє Володимирівно, всюди почали демонструвати свою любов і відданість В.Ющенку. Це не заважало Вам з трибуни закритого чомусь з’їзду партії закликали партактив до нещадної війни з «оточенням президента».