Петр Мирчук - Зустрічі й розмови в Ізраїлі. (Чи українці традиційні антисеміти)

— А звідки ви так знаєте працю Дубнова?

— Про це я згадую у моїх споминах про Авшвіц. В час, коли я там як в'язень працював у пральні, хтось із жидів приніс туди всі три томи праці Дубнова в німецькій мові і під час нічної шихти я уважно прочитав увесь той твір. А тепер, коли жидівські нацисти почали нагінку на українців, визиваючи їх антисемітами, я ще раз переглянув Дубнова в англійськім перекладі. Той самоук не знає зовсім історії українського народу і при кожній згадці про українців говорить про них образливо як про якись пів-диких африканців. А все ж ніколи не обвинувачує їх у погромах. Навпаки, він раз-по-раз обвинувачує в антисемітизмі й організовуванню погромів московський, чи як він каже "великоруський" уряд, московську інтелігенцію і весь московський нарід. Він подає, що такі погроми організували москалі теж на Білорусі, в литві і в Польщі.

— Можливо, що за царату жидівські погроми в Україні робили не українці, а московська кінна поліція звана "козаками" і московська нацистівська "Чорна сотня". Але Петлюва був український отаман і всі військові частини, якими він командував, були самі українці. Неправда? А які страшні погроми жидів він робив і його загони?

— Ви, раббі, неправильно сформулювали правду. Ви повинні були це сказати так: "А яких страшних погромів сподівалися тоді жиди від Петлюри і від українців".

Рабін нервово здригнувся:

— Якто сподіватися? Що ви цим хочете сказати?

— Те саме, що говорив про інші часи: Як поводилися жиди супроти українців у цю добу нашої історії? Ваш теперішній історик М. Френкін недавно у своїй праці "Національно-визвольний рух у Росії під час лютневої революції 1917", уривки якої друкувалися в українській "Сучасності", свідчить на підставі документів про поставу жидів-комуністів до вимоги самостійности України. Я ось маю це число "сучасности": "Пятаков, Горовіц, Оболєнскій, Бош та інші (жиди) стали на великодержавні позиції. Вони висунули як політичний аргумент проти українського національно-визвольного руху ту думку, що Росія без української цукрової промисловости, вугілля, хліба не може існувати". Вони "категорично висловилися проти відокремлення України". Значить живучи в Україні, з українського люду, жиди вже напередодні революції заявилися рішуче проти самостійности України й підсилювали в тому московських імперіялістів у компартії.

— Та там всяке балакали…

— Ні, не тільки балакали. Вже в перших днях революції збольшевичений полк москалів вела на Київ жидівка Євгенія Бош! Тенерал Скоропадський роззброїв той полк, скерував москалів на Московщину, а Євгенію Бош не розстріляв, як повинен був зробити, а пустив на волю. А вона? Вона поїхала до Києва, зорганізувала там московсько-жидівський червоний загін і коли Центральна Рада проголосила Четвертим універсалом незалежність України, той загінпідняв повстання, захопив арсенал і якби не полковник Евген Коновалець із Січовими Стрільцями, то відновлення української держави було б уже другого дня втоплене в морі крови з рук большевиків. А війну большевицької Московщини проти України почав "народний комісар війни Троцький" — жид Лейба Бронштайн.

Весь час до того ми порушували "контроверсійні" питання і д-р Кагана від часу до часу нервово мняв бороду. Тепер він став особливо поденервований, уставав, переривав мені, пристрасно заперечував.

— То все антижидівські вигадки. То все робили росіяни і самі українці. Самі українці хотіли комунізму й самі ліквідували УНР. Жиди в тім ніякої участі не брали!

— Чи можете подати імена тих українських провідників? Я згадав жидів: Пятаков, Горовіц, Євгенія Бош, Бронштайн-Троцький, а далі Кагановичі, Зіновєв-Апфельбавм, Камєнєв-Розенфельд, Літвінов і сотні комісарів. А хто з українців?

— Не пригадую прізвищ, забув.

— Ні, раббі, ви не забули, ви ніколи й не чули. То й не пробуйте пригадувати, чого не було. Кожним загоном большевиків в Україні керував політрук, майже завжди жид. Комісарами міліції, а особливо кривавого ГПУ в Україні були поголовно жиди. Ті політруки керували боями проти української армії, а комісари ГПУ катували й розстрілювали ранених українських вояків, що впали в полон, переводили масакри цивільного українського населення.

— Я те все чув, так говорять всі українці, але то протижидівська пропаганда.

— Ні, раббі, це гірка правда. Жиди стали добровільно опорою червономосковської окупації України, кривавого большевицького терору. А, може, й організаторами. Видними й скритими керівниками.