Петр Мирчук - Зустрічі й розмови в Ізраїлі. (Чи українці традиційні антисеміти)

Рабін нервово засувався на кріслі:

— Йой, йой, а що ж ми мали робити? Ми мусіли! То були страшні часи. Смерть, усюди смерть, що ми мали робити?

— А українцям не грозила смерть за невиконання німецьких наказів? Українці здавали контингенти збіжжя, їхали на невільничі роботи, щоб рятувати себе, інших українців, свою рідню від шибениці, від розстрілів. Кого ж ви, жиди, думали врятувати коляборуванням з нацистами в винищувані жидів? Ви ж знали, що вони і вас, рабінів, знищать. Українців не чіпали ще тоді поголовно.

— Але жидів нищили! Усіх! Мордували!

- І ви хотіли б, щоб українці вас рятували, ставали з голими руками проти німецьких танків, скорострілів, літаків, виставляючи на смерть своїх рідних, себе, весь український нарід? Хай загинуть всі українці, щоб лиш врятувати жидів? Ми, українці, творили повстанські загони, що збройно боролися проти німців. Чому ви, жиди, не схопили за зброю, щоб самим себе захищати? Із шістьох мільйонів жидів у Европі можна було створити півмільйонову жидівську армію, а якби й жидівські дівчата включилися, то мільйонову армію.

— Де ж ми мали взяти зброю?

— А де брали українці? На початок взяти від німців, як ми робили. А тоді вам скинули б парашутами англійці, американці і совєти. Нам ніхто не хотів помагати, а жидам були б помогли зброєю, амуніцією і грішми. З Америки були б прийшли жидівські командири, адже в Америці було тоді п'ять мільйонів жидів і багато з них були в американській армії полковниками, генералами…

Рабін схопився за голову.

— Йой, не говоріть таке! Нам ніхто не помагав, ніхто не хотів, ніхто. Усі були проти нас. В Европі всі християни, а кожний християнин хотів, щоб усі жиди пропали…

— Раббі, - здивувався я, — то не лиш українці, але всі християни ненавидять жидів і винні в вашому нещастю?

— Так, усі християни. Християни від самих початків свого існування стали страшними антисемітами. Вже апостол Павло підбурював проповідував проти жидів, хотів нашого знищення.

— Читав я такий закид у книжці жида Равла Гільберга "Дестракшин оф де Юропієн Джус", в якій він на початку книжки зіставив витяги з писань Лютера і постанови католицької Церкви з протижидівськими декретами гітлерівської Німеччини з висновком, що гітлерівські акції проти жидів були продовженням дій християнсьтва. Але я думав, що це видумка жидівського суперпатріота. А тепер чую те саме від вас, раббі! Виходить, що ви всі так думаєте.

— Очевидно, бо це свята правда! Християнство винне в нещастях жидівського народу!

— Вибачте, раббі, але християнство існує лише дві тисячі років, а жидів били й винищували відколи ви існуєте. Старинний Єгипет, Вавилон, Ассирія, Персія, филистинці, римляни…

— Ні, то все було вислідом історичних подій, Країна Ізраїлю лежить на шляху між месопотамією і Єгиптом, тому імперії, які існували в давні часи, хотіли володіти їх землею і вимагали від жидів послуху. Жиди бунтувалися і поносили консеквенції. Але ні римляни, ні вавилонці, ні асирійці, ні єгиптяни не були антисемітами, не хотіли знищення жидів. А християни проголосили нас Христоубийцями, проклятими, які повинні бути знищені бо ми, кажуть християни, вбили Бога. Як ми могли вбити Бога, коли Бог безсмертний?

— Тут, раббі, конечне уточнення: Кажуть християни, що жиди "вбили Бога", чи що "розпняли Христа"?

— Хіба ж це не те саме? Кажуть же Християни, що Христос Бог. А Бог є один, чи так?

— Очевидно! Кожна інтелігентна людина вірить, що Бог є один. Але таке ствердження дуже цікаво було почути від жидівського рабіна.

— Ов, а це чому? — здивувався страшенно рабін. — Таж усі знають, що жиди були перші, що стали вірити в одного Бога!

— Трошки не так, раббі! Історія старовинного Єгипту повчає, що першим визнавцем одного, єдиного Бога був єгипетський фараон Ахнатон. Він же поверх сто років перед Мойсеєм запровадив в Єгипті як обов'язуючу віру в одного бога, Адона. Це від нього перебрав Мойсей сто літ пізніше віру в єдиного бога і навіть назву Адон впровадив у жидівську Релігію як "Адонай".

— То ви заперечуєте старий Заповіт Святого Письма?

— Я вже на початку нашої розмови на цю тему сказав вам, що одна справа релігія, а друга — наука, знання. Як історики, ми мусимо підходити до даного питання з наукової точки зору. Але вертаймося до запитання віри жидів в одного Бога.

— Ну, цього вже хіба не заперечите!

— Так, і щодо цього я маю дуже глибокі сумніви!

— Ви бачите, жиди, завжди говорите про вашого Бога, Адонаї, Єгову, чи як там ще ви звете Його. Як то? Не є він богом всіх народів? Має кожен нарід свого Бога? Якщо ви, жиди, таку віру визнаєте, то це значить, що ви вірите не в одного Бога, а в стільки, скільки народів є на світі. Якщо ви дійсно вірите в одного Бога, то мусите вірити, що він є Богом, творцем і батьком кожного народу і кожної окремої людини. Кожний нарід має лише своє власне слово, свою власну назву Бога і своє власне розуміння Бога: Хто Він, який Він і чого від нас вимагає. Так, і тільки так вірять усі, хто вірить в одного бога.